Дівчина, що гралася з вогнем
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #2
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5421-0
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Дівчина, що гралася з вогнем». Краткое содержание книги:
Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.
Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.
По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.
— Нема за що.
— Одначе проблема залишилася.
— Я знаю.
— Якщо я не зливала інформацію, то, значить, це зробив хтось інший з нашої групи.
— У тебе є припущення?
— Спрожогу я б сказала, що це Фасте… Але насправді я так не думаю.
— Тут я схильний з тобою погодитися. Але від нього можна чекати всякої підлості, а вчора він по-справжньому розізлився.
Бубланськи любив прогулятися пішки, коли дозволяли час і погода, — так він підтримував себе у формі. Він жив у Сьодермальмі на вулиці Катаріна-Бангата, неподалік від редакції «Міленіуму», як, утім, і від «Мілтон сек’юриті», де раніше працювала Лісбет Саландер, і її квартири на Лундаґатан. Крім того, від його будинку можна було дійти пішки до синагоги на Санкт-Паульсґатан. І в суботу він обійшов усі ці місця.
На початку прогулянки його супроводжувала його дружина фру Аґнес. Вони були одружені вже двадцять три роки, і всі ці роки він був їй вірний і жодного разу її не зрадив.
Вони трохи побули в синагозі і поговорили з рабином. Бубланськи був з польських євреїв, а сім’я його дружини — вірніше, та її частина, яка пережила Освенцим, — походила з Угорщини.
Після синагоги вони розійшлися в різні боки: Аґнес збиралася піти до крамниці, а її чоловік хотів ще прогулятися. Він відчував потребу побути наодинці, щоб гарненько поміркувати над складним розслідуванням. Ретельно обдумавши всі дії, проведені починаючи з Великого четверга, коли справа лягла на його стіл, він ніде не знайшов значних упущень.
Помилкою було, що він не послав кого-небудь відразу по свіжих слідах оглянути робочий стіл Даґа Свенссона в редакції «Міленіуму». Хто знає, що встиг забрати звідти Мікаель Блумквіст до того, як у нього дійшли до цього руки і він особисто перевірив стіл.
Другою промашкою було те, що слідство не дізналося про придбання Лісбет Саландер автомобіля. Проте Єркер Хольмберґ доповів, що в машині не виявлено нічого цікавого. Крім недогляду з автомобілем, уся робота слідства була проведена якнайретельніше.
На Цинкенсдамме він зупинився перед одним з кіосків і задумався, дивлячись на заголовки на першій сторінці якоїсь газети. Паспортна фотографія Лісбет Саландер була поміщена там у верхньому кутку, основна увага тепер приділялася вже іншим новинам. Заголовок говорив:
Він купив цю газету і перегорнув до тієї сторінки, де була велика фотографія п’яти дівчат вісімнадцяти-дев’ятнадцяти років, одягнених у все чорне, в шкіряних куртках із заклепками, драних джинсах й обтислих майках. Одна з дівчат махала прапорцем з пентаграмою, друга підняла кулак, виставивши вгору вказівний палець і мізинець. Він прочитав підпис під знімком: «Лісбет Саландер зналася з групою death-metal, що виступала в невеликих клубах. У 1996 році ця група оспівувала Церкву Сатани і випустила хіт на мелодію „Etiquette of Evil“».[62]
Назва «Персти диявола» в газеті не згадувалася, а обличчя були закриті. Проте люди, знайомі з членами цієї рок-групи, напевно легко могли впізнати дівчат.
Наступний розворот був присвячений Міріам Ву, і як ілюстрація на ньому була фотографія, зроблена на одному шоу на Бернсі, в якому вона брала участь. На знімку, вигляд знизу, вона була показана голою до пояса з російським офіцерським кашкетом на голові. Так само як на фотографії дівчат, її очі були закриті чорним прямокутником. Підпис повідомляв, що їй тридцять один рік.
Подружка Лісбет Саландер писала про лесбіянський БДСМ-секс.[63]
«Ця жінка тридцяти одного року від народження добре відома в стокгольмських барах. Вона не робила таємниці з того, що її цікавлять жінки і що вона віддає перевагу домінуючій ролі в парі».
Репортер навіть розшукав дівчину на ім’я Сара, за якою, за її словами, намагалася упадати ця жінка. Дівчина сказала, що її бойфренд був обурений цими домаганнями. У статті стверджувалося, що в цьому випадку йшлося про таємний, і елітарний феміністський різновид маргінальної частини гей-руху, яка також проводить свій «bondage workshop»[64] у гей-параді. У всьому іншому зміст статті зводився до обігравання цитати з тексту шестирічної давнини, що належав Міріам Ву і мав, очевидно, провокуючий характер, який репортер відкопав у якомусь феміністському журналі. Бубланськи переглянув текст, після чого викинув газету в урну.
Потім він почав думати про Ханса Фасте і Соню Мудіґ. Це двоє компетентних слідчих, але через Фасте весь час виникали проблеми. Він нервував людей. Бубланськи розумів, що з ним потрібно поговорити, але він не йняв віри, що витік інформації відбувався з вини Ханса.
62
«Етикет зла» (англ.).
63
БДСМ — психосексуальна субкультура, що ґрунтується на еротичному обміні владою та інших формах сексуальних відносин, які зачіпають рольові ігри в панування та підкорення.
64
Семінар із садо-мазо (англ.).