Дівчина, що гралася з вогнем
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #2
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5421-0
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Дівчина, що гралася з вогнем». Краткое содержание книги:
Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.
Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.
По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.
Прокурор Екстрьом ухвалив рішення, що група працюватиме за планом, запропонованим інспектором Бубланськи.
— Ну, — сказав Ніклас Ерікссон, дивлячись на Соню Мудіґ, — поліція — це ти, так що тобі вирішувати, що ми будемо робити.
Вони зупинилися в коридорі перед конференц-залом.
— Я думаю, що нам потрібно ще раз зустрітися з Мікаелем Блумквістом. Але спершу мені треба про дещо поговорити з інспектором Бубланськи. Сьогодні середа і вже середина дня, в суботу і в неділю я не працюю. Це означає, що ми почнемо не раніше понеділка. Використай вихідні для того, щоб подумати над матеріалом.
Вони розпрощалися, Соня Мудіґ увійшла до кабінету інспектора Бубланськи, який саме прощався з прокурором Екстрьомом.
— Я зайду на хвилинку?
— Сідай.
— Я так розсердилася на Фасте, що вже не тямила себе.
— Він сказав, що ти на нього накинулася. Я зрозумів, що у вас щось сталося. Тому я і прийшов вибачатися.
— Він заявив, що я хочу залишитися наодинці з Міріам Ву, бо вона мене збуджує.
— Гадаю, я цього не чув. Але це кваліфікується як сексуальні домагання. Ти подаватимеш заяву?
— Він уже дістав од мене по носі, цього досить.
— Добре. Я вважаю, що він тебе спровокував.
— Ще й як!
— У Ханса Фасте проблеми з сильними жінками.
— Я це помітила.
— А ти сильна жінка і дуже хороший поліцейський.
— Дякую!
— Але я буду вдячний тобі, якщо ти не битимешся із співробітниками.
— Цього більше не повториться. Сьогодні я не встигла сходити до «Міленіуму» оглянути письмовий стіл Даґа Свенссона.
— З цим ми і так уже спізнилися. Йди додому і трохи відпочинь, ми займемося цим у понеділок зі свіжими силами.
Ніклас Ерікссон зупинився біля Центрального вокзалу і зайшов у «Джордж» випити кави. На душі в нього було сумно як у домовині. Весь тиждень він сподівався, що цю Саландер от-от упіймають А якщо вона почне чинити опір під час затримання, то, дивись, пощастить ще більше і який-небудь добросовісний поліцейський її застрелить.
Уявляти собі цю картину було приємно.
Але Саландер усе ще перебувала на волі. А тут ще до всього лиха Бубланськи почав подумувати про альтернативного підозрюваного. Такий розвиток подій ніяк не можна було назвати успішним.
Мало того що Нікласові не поталанило потрапити під зверхність Сонні Бомана, найвузьколобішого зануди в усьому «Мілтоні», а тут ще його начальником стала Соня Мудіґ!
Вона найбільше сумнівалася у винності Саландер, і, швидше за все, через неї почав сумніватися Бубланськи. Ніклас навіть подумав: «Може, Констебль Бубла крутить роман з цією нікчемною шльондрою? Я б не здивувався. Він же в неї просто під каблуком. З усіх поліцейських, що входять до слідчої групи, тільки у Фасте вистачає духу висловлювати власну думку».
Ніклас Ерікссон задумався.
Вранці вони з Боманом їздили до «Мілтона» на коротку нараду з Арманським і Фреклундом. Цілий тиждень пошуків не дав ніяких результатів, і Арманський був дуже засмучений тим, що ніхто, певно, не з’ясував причин, чому сталися ці вбивства. Фреклунд пропонував гарненько подумати над тим, чи потрібно «Мілтону» і далі провадити це розслідування: в агенції вистачає іншої роботи, та й Боману з Ерікссоном є що робити і крім того, аби задарма працювати на поліцію.
Поміркувавши трохи, Арманський вирішив продовжити завдання Бомана й Ерікссона ще на тиждень. Якщо і тоді не з’явиться ніяких результатів, це доручення буде скасовано.
Іншими словами, у Нікласа Ерікссона залишався один тиждень, після чого доступу до розслідування у нього більше не буде. Він не знав, що йому тепер діяти.
Через деякий час він узяв мобільник і зателефонував одному випадковому знайомому — незалежному журналістові Тоні Скале, який писав усяку нісенітницю для якогось чоловічого журналу. Привітавшись, Ерікссон сказав, що в нього є інформація у зв’язку з розслідуванням убивства в Енскеді. Він пояснив Тоні, як мимохіть опинився в самому центрі найбільш сенсаційного розслідування останніх років. Скале відразу ж клюнув на приманку. Ще б пак! Це могло дати йому вибуховий матеріал, котрий можна запропонувати якій-небудь великій газеті, і вони домовилися зустрітися через годину за філіжанкою кави в «Авеню» на Кунгсґатан.
Головною характерною особливістю Тоні Скале була його унікальна опасистість.
— Якщо хочеш отримати від мене інформацію, ти маєш пообіцяти мені дві речі, — сказав йому Ерікссон.
— Валяй кажи!
— По-перше, у тексті не повинен згадуватися «Мілтон сек’юриті». Ми залучені до слідства тільки в ролі консультантів, і якщо «Мілтон» буде згадано, мене можуть запідозрити у зливанні інформації.