Дівчина, що гралася з вогнем
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #2
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5421-0
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Дівчина, що гралася з вогнем». Краткое содержание книги:
Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.
Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.
По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.
— Я ніяк не можу скласти собі про неї чіткого уявлення. Розумово відстала психопатка чи компетентний працівник, здатний вести розслідування?
— Лісбет не така, як усі. Вона страшенно асоціальна, але з розумом у неї все гаразд. І навіть більше, вона, здається, здібніша за нас з вами.
Бубланськи зітхнув. Мікаель Блумквіст висловив ту саму думку, що й Міріам Ву.
— У такому разі її потрібно відшукати. Я не можу вдаватися до подробиць, але у нас є технічні докази того, що вона була на місці злочину, і вона пов’язана із знаряддям убивства.
Мікаель кивнув головою:
— Очевидно, це означає, що ви знайшли на ньому відбитки її пальців. Але це ще не означає, що вона стріляла.
Бубланськи кивнув так само.
— Драґан Арманський теж сумнівається. Він дуже обережний, щоб висловити це вголос, але він також шукає докази її невинності.
— Ну а ви? Що ви думаєте?
— Я поліцейський. Я розшукую людей і потім допитую. У даний момент перспективи Лісбет Саландер виглядають похмуро. Нам траплялося засуджувати вбивць, маючи набагато менше доказів.
— Ви не відповіли на моє питання.
— Я не знаю. Якщо вона невинна… Хто тоді, по-вашому, міг бути зацікавлений у тому, щоб убити її опікуна і двох ваших друзів?
Мікаель дістав пачку сигарет і простягнув її інспекторові, той заперечливо похитав головою. Мікаель не хотів брехати поліції, і він вирішив, що потрібно поділитися деякими міркуваннями про людину на ім’я Зала. Потрібно було розповісти і про комісара Гуннара Бйорка з таємної поліції.
Але Бубланськи і його колеги самі мали доступ до матеріалів Даґа Свенссона, в яких була і та сама папка під назвою «Зала». Усе, що від них вимагалося, це прочитати її вміст. Замість цього вони діяли наче паровий коток і передали засобам масової інформації всі інтимні деталі приватного життя Лісбет Саландер.
У нього був план дій, але він не знав ще, куди це його приведе. Він не хотів називати ім’я Бйорка, поки в нього не буде цілковитої певності. А ще Залаченко. Його можна було пов’язати як з Б’юрманом, так і з Даґом та Міа. Погано те, що Бйорк нічого не розповів.
— Почекайте, поки я ще подлубаюся, а потім запропоную альтернативну теорію.
— Сподіваюся, що не «поліцейський слід».
Мікаель усміхнувся:
— Ні. Поки що ні. А що сказала Міріам Ву?
— Майже те саме, що й ви. У них був любовний зв’язок.
Бубланськи покосився на свого співрозмовника.
— Це не моє діло, — сказав Мікаель.
— Міріам Ву і Саландер були знайомі три роки. Вона не знала нічого про Саландер, навіть про те, де та працює. У це важко повірити. Але я думаю, що вона сказала правду.
— Лісбет дуже потайлива людина.
Вони помовчали.
— У вас є номер телефону Міріам Ву?
— Є.
— Можете мені дати?
— Ні.
— Чому?
— Мікаелю, це клопіт поліції. Ні для чого нам уплутувати приватних сищиків з божевільними теоріями.
— У мене поки що немає ніяких теорій. Але я думаю, що розгадка схована в матеріалах Даґа Свенссона.
— Мені здається, ви самі можете знайти Міріам Ву, якщо докладете деяких зусиль.
— Можливо. Але найпростіший спосіб — це запитати у того, хто знає номер.
Бубланськи зітхнув. Мікаель раптом відчув страшенне роздратування.
— Що ж, ви гадаєте, що поліцейські мають особливі здібності в порівнянні з тими, кого ви називаєте приватними сищиками? — спитав він.
— Ні, я так не гадаю. Але в поліцейських є професійна виучка, і їхня робота — розслідувати вбивства.
— У приватних осіб теж є виучка, — повільно мовив Мікаель. — І часом приватний сищик набагато краще може розслідувати справу, ніж справжній поліцейський.
— Це ви так думаєте.
— Я це знаю. Справа Джоя Рахмана.[65] Ціла купа поліцейських п’ять років проспали, лежачи на боці, поки Рахман, ні в чому не винний, сидів у в’язниці за вбивство старенької. Він так би й лишався у в’язниці дотепер, якби одна вчителька не присвятила кілька років життя проведенню серйозного розслідування. Вона не мала у своєму розпорядженні тих ресурсів, які є у вас, але не тільки довела його невинність, а й указала на того, хто, з великою часткою ймовірності, міг скоїти це вбивство.
— У справі Рахмана йшлося про престиж. Прокурор не бажав чути про факти.
Мікаель Блумквіст пильно подивився на інспектора Бубланськи:
65
Рахман Д ж ой, виходець з Бангладеш, у 1994-му був засуджений до десятирічного ув’язнення за вбивство; у 2002 р. його було виправдано.