Дівчина, що гралася з вогнем
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #2
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5421-0
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Дівчина, що гралася з вогнем». Краткое содержание книги:
Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.
Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.
По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.
Після поїздки до Смодаларьо Мікаель Блумквіст того ж дня відвідав ще одного з тих, кого Даґ Свенссон збирався викрити в своїй книзі. Таким чином він за тиждень перевірив шістьох з тридцяти семи чоловік у своєму списку. Останній був суддею. Зараз він уже вийшов на пенсію і жив у Тумбе, але свого часу провів кілька процесів, у яких справа торкалася проституції. На відміну від інших цей бісів суддя нічого не заперечував, не намагався погрожувати і не благав зглянутися. Він, навпаки, відверто визнав, що, мовляв, так, трахався з дівчатками із Східної Європи. Ніякого каяття не відчуває. Проституція — це, мовляв, цілком поважна професія, і він тільки надав дівчаткам послугу, ставши їхнім клієнтом.
О десятій годині вечора, коли Мікаель проїздив Лільєхольм, йому зателефонувала Малін Ерікссон.
— Привіт, — сказала Малін. — Ти бачив ранкові газети?
— Ні. А що там таке?
— Щойно повернулася додому подруга Лісбет Саландер.
— Хто-хто?
— Лесбіянка на ім’я Міріам Ву, яка мешкає в її квартирі на Лундаґатан.
«Ву, — пригадав Мікаель. — На дверях було написано „Саландер — Ву“».
— Дякую за дзвінок. Я їду.
Новина про повернення Міріам Ву з’явилася в одному з вечірніх випусків ранкових газет о пів на восьму вечора. Незабаром до неї звернулися з проханням прокоментувати з «Афтонбладет», а за три хвилини після цього дзвінка — з «Експресен». «Актуельт» опублікувала цю новину, не називаючи її імені, але до дев’ятої години до неї встигли вже звернутися з подібним проханням не менше шістнадцяти репортерів різних засобів масової інформації. Після цього Міріам Ву висмикнула телефонний шнур з розетки і вимкнула мобільник.
Двоє з них подзвонили їй у двері. Міріам Ву не вийшла на дзвінок і погасила в квартирі всі лампи. Наступному журналістові, який до неї чіплятиметься, вона ладна була розквасити ніс. Урешті-решт вона увімкнула мобільник і зателефонувала приятельці, що жила поблизу в районі Хорнстулла, з проханням пустити її до себе переночувати.
Вона непомітно вийшла з під’їзду свого будинку буквально за п’ять хвилин до того, як до нього під’їхав Мікаель Блумквіст і подзвонив у порожню квартиру.
У суботу Бубланськи зателефонував Соні Мудіґ о десятій ранку. Вона проспала цього дня до дев’ятої, потім бавилася з дітьми, аж поки чоловік повіз їх на прогулянку, щоб заразом купити чогось смачненького.
— Ти читала сьогоднішні газети?
— Взагалі-то ні. Я прокинулася тільки годину тому і була заклопотана дітьми. Щось сталося?
— Хтось у групі зливає інформацію пресі.
— Це ми давно вже знаємо. Хтось кілька днів тому передав їм дані медичної картки Лісбет Саландер.
— Це зробив прокурор Екстрьом.
— Та ти що?
— Авжеж він. Це ж ясно. Хоча він, певна річ, ніколи в цьому не признається. Він намагається підігріти інтерес, коли йому це вигідно. Але це інша справа. Якийсь журналіст на ім’я Тоні Скале розмовляв з кимось із поліцейських, і той злив йому купу інформації про Міріам Ву. Між іншим, там були деталі, що виявилися вчора на допиті. Якраз це ми збиралися притримати, і тепер Екстрьом розлючений.
— От чорт!
— Журналіст не називає імен. Він описує своє джерело як «людину, що посідає провідне місце у процесі розслідування».
— Кепсько, — сказала Соня Мудіґ.
— А раз у статті джерело згадане як «вона».
Соня промовчала двадцять секунд, перетравлюючи почуте. У слідчій групі вона була єдина жінка.
— Бубланськи, я не говорила ні слова жодному журналістові. Я не обговорювала хід слідства з жодною людиною поза групою. Навіть зі своїм чоловіком.
— Я вірю тобі і ні секунди не думав, що інформацію зливаєш ти. Але, на жаль, так думає прокурор Екстрьом. Зараз у вихідні на чергуванні сидить Ханс Фасте і не скупиться на всілякі натяки.
Соня Мудіґ відчула раптом, що їй стало зле.
— І що ж тепер?
— Екстрьом вимагає, щоб тебе усунули від слідства, доки це питання не з’ясується.
— Але ж це якесь безглуздя! Як я доведу…
— Ти не повинна нічого доводити. Доводити буде той, кому доручено розслідування.
— Я знаю, але ж… Казна-що! Скільки часу забере розслідування?
— Розслідування вже проведено.
— Що?
— Я спитав. Ти сказала, що не зливала інформацію. Таким чином, справу розслідувано, і мені залишилося тільки написати відповідний рапорт. Зустрінемося в понеділок у кабінеті Екстрьома і запитаємо про дещо.
— Дякую тобі, Бубланськи!