Первісна. У вирі пророцтв

Коли його чаклунська сила знову стала видимою, Інґріг злякана скрикнула і мерщій сховалася за чоловіковою спиною. А Дарах, хоч і був заскочений зненацька, миттю створив перед собою досить потужне захисне плетиво.

— То він що, чорний?!

— Так, чорний, — незворушно підтвердила Ріана. — Але не турбуйтеся, він не шкідливий. Я його впокорила.

— О!… — вражено протягнув Дарах. Схоже, згадка про впокорення налякала його дужче, ніж сама присутність чорного чаклуна. У кожнім разі, викликала більшу огиду.

Зате Інґріг миттю заспокоїлася, вийшла вперед і зміряла Колвина зацікавленим поглядом.

— А знаєте, в мене був такий здогад. Та я зразу відкинула його, навіть із Дарахом не поділилася. Вирішила, що це дурниці. Навіщо ж вам було брати його з собою. Могли б найняти й звичайного слугу.

— Мені слуги взагалі не потрібні, — сказала Ріана. — А Колвина я взяла, бо так склалися обставини. Та про них вам краще розповість професор аб Нейван. — Вона подивилася на Шимаса. — Зрештою, професоре, це ж переважно ваша історія. А я з’явилася в ній лише наприкінці.

Шимаса нітрохи не здивувала ця вдавана скромність. За великим рахунком, Ріані було байдуже до думки чаклунів. Проте можна не сумніватися, що перед сестрами-відьмами вона припише всі заслуги собі — в тому разі, звичайно, коли буде що приписувати.

На кораблі вони не раз обговорювали, про що розповідати Дарахові та Інґріг, але так і не дійшли спільної думки. А тепер Ріана просто віддала це на Шимасів розсуд, тож він вирішив не дуже відхилятися від версії, яка вже стала офіційною, і жодним словом не обмовився про Ярлаха аб Конала, але згадав про свою першу зустріч із диннеші, перенісши місце події з Тір на х-Ейдалу до Румнаху і зобразивши все так, ніби це був просто візит увічливості. Мовляв, диннеші, вражений його передчасною розгадкою невідворотного пророцтва, захотів зустрітися з ним і трохи поспілкуватися…

Молоді люди слухали Шимаса, мало не пороззявлявши роти, а Ріана вмостилася неподалік на гладкому камені, видобула з поясної сумки аркуш паперу та чарівне перо і стала щось писати — чи то листа до котроїсь із подруг, чи то чергову нотатку для своїх родових хронік. Відьма вдавала, ніби не слухає Шимасову оповідь, однак не змогла стримати задоволеної посмішки на слова про те, що вона незалежно від нього, хоч і пізніше, вже після подій на Іхелдиройдському тракті, розгадала Пророцтво про Першу. Такий варіант влаштовував їх обох: за Шимасом залишалася першість, до того ж він одноосібно зберіг свою найголовнішу заслугу — тлумачення невідворотного пророцтва ще до його остаточного здійснення; ну, а Ріані насамперед важило те, що вона випередила інших відьом і неочікувано здобула репутацію вправного тлумача.

Коли Шимас закінчив, на нього посипалися запитання. Інґріг головно цікавило, яким диннеші був на вигляд, яке вбрання носив під час обох зустрічей, як звучав його голос, а практичніший Дарах хотів знати, що він говорив слово в слово, сподіваючись, що це допоможе знайти якусь підказку до подальших дій. Тим часом Ріана дописала листа, надіслала його за призначенням, і, підвівшись, розправила свою довгу зелену сукню. На відміну від багатьох молодих відьом, вона ніколи не носила штани, і Шимас підозрював, що справа тут не в якихось принципах, а в суто практичних міркуваннях, продиктованих надмірною худорлявістю її фігури. Звичайно, їй би не склало труднощів додати собі ваги для досягнення належних пропорцій — але через її занадто високий для жінки зріст це призвело б до втрати тендітності, яку вона, схоже, цінувала.