Первісна. У вирі пророцтв

Вони йшли, берег поступово віддалявся, і весь виднокіл заповнювала вкрита золотавим піском рівнина без єдиного деревця чи бодай найменшого кущика. Ініс на н-Драйґ являв собою шматок мертвої пустелі посеред безкрайнього океану, тож якби тут не було Драконячого Гнізда, він би не привертав нічиєї уваги і йому, найпевніше, взагалі не дали б ніякої назви. А коли б і дали, то якусь прісну, безбарвну, і вже поготів нікому б на думку не спадало влаштовувати дискусії, як його правильно називати.

Але острів був незвичайний, тому з давніх часів між істориками та ґеоґрафами точилася запекла суперечка щодо його назви. Перші виходили з того, що тут знайшло свій останній притулок дванадцятеро драконів, а отже, острів має бути Драконячим — Ініс Драґол. Ґеоґрафи ж твердили, що на той час, коли сюди приплив перший шінанський корабель, живим залишався тільки один дракон, якого називали просто Ан Драйґ, тому назва Ініс на н-Драйґ, Острів Дракона, цілком виправдана. Ґеоґрафи в цій суперечці брали гору, бо саме вони укладали всі карти; а історики відігравалися хіба що в своїх книжках, де писали винятково „Ініс Драґол“ і неодмінно додавали зневажливу ремарку, що деякі малоосвічені люди помилково називають цей острів Ініс на н-Драйґом.

Сам Шимас не переймався тонкощами термінології, а називав острів і так, і так, залежно від того, що перше на язик ляже. Він ніколи не був прихильником марґінальних теорій, що приписували словам та їх поєднанням якесь самодостатнє, маґічне або містичне, значення. Для Шимаса вони були просто засобом формулювання думок і передачі інформації, а з цього погляду що Ініс Драґол, що Ініс на н-Драйґ означало одне — колись тут мешкали дракони. Власне, це було єдине місце, де збереглися сліди їхньої присутності. І хоча більшість чаклунів та відьом дотримувалися думки, що в стародавні часи Новий Світ населяло багато драконів, факт залишався фактом — ні на Абраді, ні на всіх досліджених островах, окрім самого Драконячого, досі не знайшли жодного свідчення, що їх було більше дванадцяти. А дванадцять, між іншим, цікаве число. Математик відразу скаже, що воно дорівнює трьом, помноженим на чотири, а в зв’язку з цим згадає ґеометричну теорему про прямокутний трикутник. Проте Шимасові важило радше історичне значення цього числа. У Старому Світі воно, схоже, мало якийсь глибокий сенс, бо давні шінанці частіше рахували дюжинами, ніж зручними десятками, та й сама наявність спеціального слова, що позначає таку кількість, є досить промовистою. Із тієї ж таки сивої давнини зберігся поділ часу від півночі до півдня на дванадцять годин; побутова міра довжини, фут, містить рівно дванадцять дюймів; а ще Шимасові було відомо, що й рік у Старому Світі складався з дванадцяти місяців. Також у кількох найстаріших реліґійних текстах зустрічаються побіжні згадки про якихось дванадцятьох апостолів, і теологи досі не можуть дійти згоди, що це означає. Шимас не виключав, що там ідеться саме про драконів; можливо, і в Старому Світі їх було дванадцять…