КГБ СРСР. Спогади опера

— Миколайович, ви що? Це порушення субординації і втручання в мої справи, ви ж знаєте наші порядки. І взагалі, я вам не тичу, так що, будь–ласка, на ви.

Я здав назад:

— Василь Васильович, якщо для Вас ВИ є принциповим – будь–ласка, з цього моменту ми на ВИ. І вибачте, що не усвідомив цього раніше. Проте підбірка на Чернишова – це моя особиста, якщо хочете шкурна справа і не треба ліпити дурня про службові межі. Ви бачили з чого все почалось, давайте вийдемо з ситуації по тихому, тим більше і сам Діма вже робить вигляд, що про Чернишова забув.

— Товаришу старший лейтенант, будь ласка з ним питанням до начальника.

— Єсть, товариш майор. Принаймі, питань більше немає – все ясно.

Отак поговорили. Можна ще добавити, що мій колега за межі області так і не поїхав – раптом перехотілось.

Ситуація загострилась. Звичайна, майже анекдотична ситуація наразі для мене стала справою надзвичайної ваги. Не вирішити її було б підлістю в першу чергу перед самим собою. Вже потім я дізнався, що Діма так чи інакше тримав ВСІХ. Хтось опирався, хтось ламався, а хтось, як мій колега Василь Васильович, цим навіть пишався, мовляв, бачте, я – справжній чекіст.

Якийсь час я був майже в ступорі. Сам я не міг ні на що вплинути, треба було терміново з кимось порадитись – адже ще місяць–два і цей нарив вилізе боком. Ось тільки яким – я не знав.

А далі був аналіз. Я придумував найбезглуздіші варіанти щоб примусити майора Терешка віддати мені підбірку. Ясно, що начальник здуру «проявив власть» і зараз тільки робить вигляд, насправді він і сам можливо жалкує, що так трапилось. Він–то і сам розуміє, що згурівський опер – не подаруночок, а в колективі де всього чотири підлеглих мати людину на яку геть не можна покластися, а особливо навченого опера – ризиково. Проте природнє самодурство не дає йому можливості повернути ситуацію.

І тоді, і зараз я все запитую себе – як може система висувати на відповідальні посади осіб, що не просто не здатні, а цілком і абсолютно не спроможні виконувати обов’язки з керівництва колективами? Коли приймали на службу мене, то при проходженні медичної комісії були обов’язкові психолохічні тести і дослідження. Так, я розумію, що їх ввели порівняно недавно, десь років десять, а то й п’ять тому і десь когось вони і відсіюють. Ніхто і не приховує, що попереднє покоління чекістів славилось садизмом, цинізмом, нерідкісні були випадки маніакальних збочень на грунті влади. З приходом до керма спецслужби Андропова ситуація кардинально змінилася, проте й наявність психологічного дослідження і тестів не дає гарантій, що до влади не приходять такі «генеральські свояки» як Діма, котрих боялись не тільки підлеглі і колеги, а навіть і безпосереднє начальство.

Хтось з великих казав, що влада – розбещує, а абсолютна влада – розбещує абсолютно.