Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі
- Автор: Левитт Стивен Дэвид, Дабнер Стивен Дж
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7279-44-
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі». Краткое содержание книги:
Що небезпечніше: вогнепальна зброя чи басейн? Що спільного між Ку-клукс-кланом і ріелторами? Що робить батьків ідеальними? Відповіді на ці та інші несподівані запитання дають у своїй книжці «Фрікономіка» американський економіст Стівен Левітт і журналіст Стівен Дабнер. Проте це не просто захопливі й оригінальні пояснення. Це серйозний економічний аналіз із масштабними статистичними даними, які автори збирали протягом багатьох років. «Фрікономіка» дає змогу поглянути на звичні речі під іншим кутом зору, а також зрозуміти, що ми часто плутаємо причину й наслідок і стаємо на ті позиції, які є для нас зручними, а не об’єктивними.
Аналіз усього масиву даних щодо Чикаго свідчить, що щороку в більш ніж двох сотнях класів учителі займаються шахраюванням — приблизно 5 % від загальної кількості. І це — найменш песимістична оцінка, оскільки алгоритм дозволив виявити лише найбільш очевидний різновид шахраювання, коли вчителі систематично змінювали учнівські відповіді, і не врахував велику кількість більш витончених способів шахраювання, до яких можуть вдатися вчителі. Згідно з дослідженням, здійсненим нещодавно серед шкільних учителів Північної Кароліни, близько 35 % респондентів відповіли, що були свідками того, як їхні колеги шахраювали у той чи інший спосіб — даючи учням додатковий час і підказки, змінюючи учнівські відповіді від руки тощо21.
Що ж є характерним для вчителя-шахрая? Дані з Чикаго свідчать, що вчителі-жінки й учителі-чоловіки схильні до шахрайства рівною мірою. Зазвичай учителі-шахраї є молодшими і менш кваліфікованими порівняно зі своїми колегами. Також вони стають більш схильними до шахрайства після того, як їхні стимули змінюються. Завдяки тому, що масив даних з Чикаго стосувався періоду з 1993 по 2000 рр., він охопив також і запровадження підсумкового тестування в 1996 році. Ясна річ, того самого 1996 року стався помітний сплеск шахраювання. І це було невипадковим явищем. Найбільше схильними до нього виявилися саме вчителі у класах із найгіршими академічними показниками. Слід також зазначити, що премія в розмірі 25 тисяч доларів для каліфорнійських учителів була в кінцевому підсумку скасована частково через підозри, що значна частина цих грошей опиняється в руках учителів-шахраїв.
Але не всі результати аналізу шахраювання, яке відбувалося в середніх школах Чикаго, були такими гнітючими. Окрім виявлення шахраїв, алгоритм зміг також виявити і найкращих учителів цієї системи державних шкіл. Вплив хорошого вчителя був помітним майже так само виразно, як і вплив учителя-шахрая. Замість випадкових правильних відповідей учні такого вчителя зазвичай демонстрували помітне покращення щодо легших запитань, на які вони раніше давали більше помилкових відповідей, і це стало показником реального підвищення рівня їхніх знань. І учні хорошого вчителя всі свої здобутки зберігали в наступних класах.
Більшість таких наукових аналізів опиняються, як правило, на бібліотечній полиці і лежать собі там, жодного разу ніким не прочитані. Але на початку 2002 року новий керівник Системи державних середніх шкіл Чикаго Арне Дункан вийшов на контакт з його авторами. Він не збирався ані заперечувати їхніх висновків, ані приховувати їх. Натомість він хотів пересвідчитися, чи й справді вчителі, виявлені завдяки алгоритму, займалися шахраюванням, а потім вжити щодо цього певних заходів.
Дункан був нетиповим кандидатом на таку впливову посаду. Коли його призначили, Арне було лише тридцять шість років; свого часу він був членом збірної ВНЗ США, а згодом грав у професійній баскетбольній команді в Австралії. До свого призначення керівником він устиг пропрацювати в Системі державних шкіл Чикаго лише три роки й ніколи не обіймав посади достатньо високої, щоб мати власного секретаря. Та все ж Дункан виріс у Чикаго. Його батько викладав психологію в Чиказькому університеті, а мати сорок років безкоштовно вела групу продовженого дня в бідному районі. Коли Дункан був ще хлопчиком, його товаришами в іграх після школи були саме ті діти з незаможних сімей, про яких піклувалася його мати. Тому коли він обійняв посаду керівника системи державних шкіл, його симпатії були радше на боці школярів і їхніх родин, аніж на боці вчителів і їхньої профспілки.
Дункан вирішив, що найкращий спосіб позбутися вчителів-шахраїв — це ще раз провести стандартизований іспит. Однак він мав у своєму розпорядженні ресурси, достатні для повторного тестування лише 120 класів, тому новий керівник державних шкіл попросив творців алгоритму шахраювання допомогти йому визначити — які саме класи слід протестувати22.
Яким же чином ці 120 повторних тестів можна було здійснити у найефективніший спосіб? Могла видатися доцільною думка про те, що слід повторно протестувати лише ті класи, де були явно нечесні вчителі. Та навіть якби результати повторного тестування цих класів виявилися нижчими, їхні вчителі могли б стверджувати, що учні цього разу продемонстрували гірші показники, бо їм сказали, що результати цього тестування жодним чином не вплинуть на офіційні показники їхньої академічної успішності — і це й справді було б доведено до відома всіх учнів, які мали бути повторно протестовані. Для того щоб зробити результати повторних іспитів переконливими, у ролі контрольної групи були потрібні учні й учителі, які не брали участь у шахраюванні. А що таке найкраща контрольна група? Це ті класи, які, згідно з алгоритмом, мали найкращих учителів, класи, де значного прогресу було досягнуто, як вважалось, у законний спосіб. Якщо ці класи збережуть свої здобутки під час повторного тестування, а класи, де вчитель підозрювався у шахрайстві, свої здобутки втратять, то нечесні вчителі вже навряд чи зможуть наполягати на тому, що їхні учні показали гірші результати через те, що результати повторного тестування не мали жодної офіційної ваги.