Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
— Я присягаюся берегти її честь, бути вірним і відданим їй усе життя, а також ставитись до неї з належною повагою, гідністю й добротою.
— І ти присягаєшся дати їй ключі від своїх багатств, коли вони в тебе з'являться, а не пізніше, ніж завтра зайде сонце, віддати їй ключі від своєї скрині, де ти зараз тримаєш монети, аби вона могла займатися твоїми справами, як і належить дружині?
Роран присягнувся, що так і зробить.
— Катріно, дочко Ізміри, чи присягаєш ти своїм ім'ям і своїм родом, що кохатимеш Рорана, сина Герроу, а також служитимеш йому, аж доки ви обоє будете живі?
— Я Катріна, дочка Ізміри, присягаюсь своїм ім'ям і своїм родом, що кохатиму Рорана, сина Герроу, а також служитиму йому, аж доки ми обоє будемо живі.
— Ти присягаєшся берегти його честь, залишатися вірною й відданою йому до кінця свого життя, а також народити йому дітей і бути для них турботливою матір'ю?
— Я присягаюся берегти його честь, залишатися вірною й відданою йому до кінця свого життя, а також народити йому дітей і бути для них турботливою матір'ю.
— Ти присягаєшся взяти на себе відповідальність за його багатство та його майно й розпоряджатися ним належним чином, аби він зміг зосередитись на обов'язках перед сім'єю й державою?
Катріна присягнула, що саме так і буде.
Тоді Ерагон посміхнувся й витягнув із кишені червону стрічку.
— Схрестіть свої зап'ястки, — мовив юнак, після чого Роран і Катріна випростали свої руки й зробили так, як він сказав. Поклавши середину стрічки на їхні зап'ястки, Ерагон тричі обмотав нею руки молодят, а потім зав'язав кінці на бантик. — Від свого імені, від імені Вершника дракона, я оголошую вас чоловіком і дружиною!
Юрбою полинули радісні вигуки, а Роран і Катріна, схилившись одне до одного, солодко поцілувалися. Тоді юрба загукала вдвічі гучніше.
Коли молодята випустили одне одного з обіймів, Сапфіра торкнулася до чола кожного з них кінчиком своєї морди. «Живіть довго, і нехай ваша любов із кожним роком тільки сильнішає», — мовила вона.
Повернувшись до юрби, Роран і Катріна підняли з'єднані руки до неба.
— А тепер починаймо весільний бенкет! — радо вигукнув Роран.
Коли наречений і наречена спустились із пагорба до галасливого натовпу, Ерагон і собі попрямував за ними.
Підійшовши до двох стільців, що стояли на чільному місці біля вишикуваних у довгі ряди столів, Роран і Катріна сіли першими, як король і королева свого весілля.
Потому гості вишикувались довжелезною вервечкою, аби привітати їх і піднести свої подарунки. Ерагон був перший. Він щасливо посміхався й тис Роранову долоню, а потім схилив голову перед Катріною.
— Дякую тобі, Ерагоне, — мовила вона.
— Дякую, брате, — додав Роран.
— Це була велика честь для мене, — відповів Ерагон, поглядаючи на них, а потім голосно зареготав.
— Що таке? — ніяково спитав Роран.
— Ви… Ви обоє такі щасливі, ніби з'їхали з глузду!
Катріна й собі весело засміялася. Опинившись в обіймах свого коханого, вона лукаво зиркнула на Ерагона:
— Але ж так воно і є!
— Вам дуже пощастило, що ви сьогодні разом, — вже серйозно сказав Вершник. — Якби Роран не зміг підняти всіх і прийти до Палаючої рівнини або якби разаки забрали тебе до Урубейна, то вас би давно вже не було серед живих.
— Так… але я зробив усе, що від мене залежало, а вони ні… — урвав його Роран. — Давай не будемо затьмарювати цей день думками про те, що б там у разі чого могло статися.
— Я не збирався затьмарювати ваше свято, — мовив Ерагон, озирнувшись на довжелезну чергу людей позаду себе. Він хотів пересвідчитись, що ті стоять надто далеко, аби мати змогу почути їхню розмову. — Я сказав це тільки тому, що ми втрьох є ворогами Імперії. І сьогоднішній день іще раз довів, що ми не можемо почуватись у безпеці навіть тут, серед варденів, оскільки Галбаторікс може будь-коли завдати нам магічного удару. Тому я маю для вас маленький подарунок. — Ерагон вийняв із торбинки, що висіла в нього на поясі, дві звичайні, відполіровані до блиску, золоті каблучки. Напередодні вночі Вершник виплавив їх із останньої золотої кульки, яку видобув із землі.
Більшу каблучку Ерагон віддав Роранові, а меншу Катріні.
Узявши каблучку, Роран уважно на неї глянув, а потім підніс ближче до очей, щоб краще роздивитися руни прадавньої мови, що були вирізьблені на її внутрішньому боці:
— Вони дуже гарні, брате. Але як вони нас захистять?
— Я заговорив їх на три речі, — відповів Ерагон. — Якщо вам знадобиться моя допомога або ж допомога Сапфіри, то крутніть каблучку один раз на пальці й скажіть: «Допоможи мені, Убивце Тіні, допоможи мені, Блискуча Луско». Ми почуємо вас і мерщій кинемось на поміч. А якщо вам загрожуватиме смерть, каблучки водночас повідомлять про це і вам, і нам. Проте це ще не все. Доки каблучки торкатимуться вашої шкіри, ви завжди будете знати, як знайти одне одного, незважаючи на те, як би далеко одне від одного не перебували. — Вершник якусь мить повагався, а потім додав: — Я сподіваюся, ви згодитесь їх носити.