Поліція

Голова нахилив голову назад і вбік, зрозумівши, на що натякає його співбесідник.

— І що було б набагато краще, якби ця справа лягла на стіл колишнього члена міської ради, враховуючи його досвід і заслуги.

Старий начальник поліції побачив, як несподівано зблідла Скоєн, і зрозумів, що вона впізнала власні формулювання висловлювань про Бельмана на минулому засіданні. І він повинен був визнати, що давно йому не було так весело.

— А цього, — закінчив він, — напевно хотіли б усі присутні в цьому залі, включаючи діючого голову міської ради.

— Спасибі вам за виняткову ясність і відвертість, — сказав голова. — Я розумію так, що ви не розробили ніякого альтернативного плану дій.

Літній чоловік кивнув:

— Не розробив. Але там, зовні, стоїть одна людина, яку я узяв на себе сміливість запросити, щоб вона зайняла моє місце. Цей чоловік дасть вам те, про що ви просили.

Він підвівся, коротко вклонився і попрямував до дверей. Йому здавалося, він відчуває, як погляд Ізабель Скоєн пропалює діри в його твідовому піджаку десь між лопатками. Але йому було все одно, вона не зможе йому завадити. І він знав, що, сидячи з келихом вина сьогодні увечері, найбільше насолоджуватиметься тими двома словами, які вплів до своєї промови учора ввечері. У них містився увесь підтекст, який був потрібен міській раді. Ці слова були "намагається" у реченні "намагається відрубати голову власному начальникові поліції". А це — "діючий", себто "діючий голова міської ради".

Як тільки відчинилися двері в зал засідань, Мікаель Бельман підвівся.

— Твоя черга, — вимовив чоловік у твідовому піджаку і пройшов повз нього до ліфтів, не удостоївши його поглядом.

Бельман спочатку вирішив, що помилився, коли розгледів на його губах ледь помітну посмішку.

Він ковтнув слину, зробив вдих і увійшов до того ж залу, де нещодавно його вбили й розчленували.

Довгий стіл оточувало одинадцятеро осіб. Троє з них очікували, як публіка на початку другого акту вистави після дуже успішного першого. Одне обличчя було напрочуд блідим. Таким блідим, що спочатку він навіть не упізнав її. То було обличчя ката.

За чотирнадцять хвилин він закінчив. Він виклав їм свій план. Пояснив, що терпіння винагородилося, що систематична робота поліції привела до прориву в розслідуванні. Що прорив цей був і радісним, і хворобливим, оскільки міг вказувати на те, що злочинець знаходиться в їх власних рядах. Але через це вони не повинні відступати, вони повинні показати громадськості, що готові перевернути усе каміння в цій справі, які б мерзенності не знаходилися під ним. Що вони не бояться. Він готовий до того, що підніметься буря, але в подібних ситуаціях необхідно виявляти мужність, лідерські якості й мудрість. Не лише у Поліцейському управлінні, але й у ратуші. Що він готовий стояти біля керма, високо піднявши голову, але йому потрібна довіра міської ради для того, щоб прийняти бій.