Поліція
- Автор: Несбё Ю
- Серия: Инспектор Харри Холе #10
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-6908-5
- Переводчик: Марія Козлова
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Поліція». Краткое содержание книги:
Офіцера поліції знаходять мертвим на місці давнього вбивства, у розслідуванні якого він брав участь. Коли те саме трапляється з двома іншими поліцейськими, стає зрозуміло, що це не випадковість. До того ж ці давні справи не було розкрито. Нові вбивства скоєно з жахливою жорстокістю, а у поліції немає жодних припущень. І що найгірше: вони втратили свого кращого слідчого — Харрі Холе, який пішов з поліції, щоб викладати у Поліцейській академії…
— …чого там не повинно було бути? — Вона посміхнулася. Білі молоді зуби. Два з них нерівні. — Це з твого заняття.
Спина прогнулася більше, ніж потрібно.
— Ну?
— Ти думаєш, що пацієнта вбили і що Міттет до цього причетний?
Сільє схилила голову набік, трохи підвела складені під грудьми руки, і Харрі подумав про те, чи вона робить вигляд, чи насправді така упевнена в собі. Або ж просто вона — людина з психічними порушеннями і намагається імітувати поведінку, яка здається їй нормальною в цій ситуації, але весь час трохи промахується.
— Авжеж, ти так думаєш, — сказала вона. — І ти думаєш, що Міттета потім прибрали, оскільки він надто багато знав. І що вбивця замаскував його вбивство під убивство поліцейських.
— Ні, — заперечив Харрі. — Якби його убили такі люди, труп його втопили б у морі, заздалегідь набивши кишені чим-небудь важким. Я прошу тебе гарненько подумати, Сільє. Зосередься.
Вона зробила глибокий вдих, і Харрі не став дивитися на її підняті груди. Вона спробувала упіймати його погляд, але він уникнув цього, нахиливши голову, щоб почухати шию. Він чекав.
— Ні, нічого такого не було, — нарешті вимовила Сільє. — Усе йшло однаково. Приходив новий анестезіолог, але він з’являвся тільки раз або двічі, а потім зник.
— Добре, — сказав Харрі, засовуючи руку в кишеню піджака. — А як щодо того, хто ліворуч?
Він поклав на стіл перед нею роздруковану фотографію. Він виявив її в Мережі, в картинках Google. На ній був зображений молодий Трульс Бернтсен зліва від Мікаеля Бельмана на тлі поліцейського відділку району Стовнер.
Сільє вивчила фотографію:
— Ні, цього я в лікарні не бачила. А ось того, що справа…
— Ти його там бачила? — перервав її Харрі.
— Ні-ні, я просто хотіла запитати, чи не…
— Так, це начальник поліції, — сказав Харрі й хотів було забрати у неї фотографію, але Сільє накрила своєю долонею його руку.
— Харрі?
Він відчув тепло її м’якої долоні на своїй руці. Зачекав.
— Я раніше бачила їх. Разом. Як звуть другого?
— Трульс Бернтсен. Де?
— У тирі в Екерні, не так давно.
— Спасибі, — сказав Харрі, присовуючи до себе фотографію. — Тоді більше не відніматиму в тебе час.
— А ось щодо того, аби у мене було багато часу, ти подбав сам, Харрі.
Він не відповів.
Сільє розсміялася і нахилилася вперед.
— Ти ж не лише для цього попросив мене прийти? — світло від лампи на столі танцювало в її очах. — Знаєш, яка дика думка прийшла мені в голову, Харрі? Що ти вигнав мене з академії, бо тоді можеш бути зі мною, не маючи проблем з начальством. Так чому ж ти не говориш мені, чого хочеш насправді?
— Те, чого я хотів насправді, Сільє…
— Як жаль, що під час нашої останньої зустрічі з’явилася твоя колега, якраз коли ми…
— …це поговорити з тобою про лікарню.
— Я живу на вулиці Жозефіни, але ти напевно вже знайшов мою адресу в Інтернеті.
— …і сказати, що тоді я вчинив жахливу помилку, промашку, що я…
— Звідси пішки одинадцять хвилин двадцять три секунди. Точно. Я засікла час, коли йшла сюди.
— …не можу. Не хочу. Бо я…
— Ну то ми… — Вона почала підводитися.
— …навесні одружуюся.
Сільє плюхнулася знову на стілець і втупилася в Харрі.
— Ти… одружуєшся? — Голос її був ледве чутний в шумному приміщенні.
— Так, — відповів Харрі.
Зіниці її звузилися. Як морська зірка, в яку увіткнули голку, подумав Харрі.
— З нею? — прошепотіла вона. — 3 Ракеллю Фауке?
— Атож, так її звуть. Але одружений я чи ні, студентка ти чи ні, між нами нічого не може бути. Так що я прошу вибачення за те… що сталося востаннє.
— Одружуєшся… — вона повторила це слово голосом якоїсь причинної, дивлячись крізь нього.
Харрі кивнув і відчув вібрацію на грудях. Спочатку він подумав, що це серце, але потім зміркував, що у внутрішній кишені дзвонить телефон.
Він вийняв його.
— Харрі.
Він вислухав усе, що хотів сказати йому невідомий співбесідник, а потім витягнув руку з телефоном і подивився на нього так, ніби з ним щось не те.
— Повтори, — сказав він, знову прикладаючи мобільний до вуха.
— Я сказав, що ми знайшли пістолет, — сказав Бйорн Гольм. — І справді, він належить йому.
— Скільки чоловік знає про це?
— Ніхто.
— Тримай інформацію в таємниці, скільки зможеш.