Поліція
- Автор: Несбё Ю
- Серия: Инспектор Харри Холе #10
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-6908-5
- Переводчик: Марія Козлова
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Поліція». Краткое содержание книги:
Офіцера поліції знаходять мертвим на місці давнього вбивства, у розслідуванні якого він брав участь. Коли те саме трапляється з двома іншими поліцейськими, стає зрозуміло, що це не випадковість. До того ж ці давні справи не було розкрито. Нові вбивства скоєно з жахливою жорстокістю, а у поліції немає жодних припущень. І що найгірше: вони втратили свого кращого слідчого — Харрі Холе, який пішов з поліції, щоб викладати у Поліцейській академії…
Бйорн застогнав:
— Тільки не говори, що ми їдемо туди, Харрі.
— Що?
— Коли в управлінні дізнаються, що ми відкриваємо сезон полювання на своїх…
— Це ми переживемо, — сказав Харрі. — Зараз у нас нічого немає, і нам потрібно з чогось розпочати. У гіршому разі — ми розкриємо давнє вбивство. У кращому разі — ми знайдемо…
Катрина закінчила речення за нього:
— …того, хто вбив Беату.
Бйорн закусив нижню губу, знизав плечима і кивнув на знак того, що він у справі.
— Добре, — сказав Харрі. — Катрино, ти перевіриш реєстр службових пістолетів, які числяться втраченими або вкраденими, і перевіриш, чи були в Рене зв’язки з ким-небудь у поліції. Бйорне, ти перевіриш усі докази у світлі нашої гіпотези. Подивимося, чи спливе що-небудь нове.
Бйорн і Катрина підвелися.
— Я підійду, — сказав Харрі.
Він проводжав їх очима, поки вони йшли їдальнею до виходу, помітив, як вони обмінялися поглядами з поліцейськими, які, наскільки йому було відомо, входили до складу великої слідчої групи. Один з них щось сказав, і за столиком пролунав сміх.
Харрі заплющив очі й замислився. Він шукав відповідь на питання, що це могло бути, що сталося. Як і Катрина, він ставив собі питання: чому несподівано стало ясно, що їм потрібно шукати поліцейського? Щось сталося. Він сконцентрувався, відключився від навколишнього світу, відчув, як занурюється в напівдрімоту. Слід було поспішати, поки думка не зникла. Він повільно занурився в себе, пірнув, як глибоководник без ліхтаря, і став на дотик шукати потрібне в мороці підсвідомості. Він щось знайшов, помацав. Це "щось" було пов’язане з "метажартом" Катрини. Мета. Жарт, який говорить сам за себе. Наш убивця теж говорить сам за себе? Думка сяйнула, і тої ж таки миті натхнення підняло Харрі догори, назад до світла. Він розплющив очі, й звуки повернулися. Дзенькіт тарілок, розмови, сміх. Дідько, дідько. Він майже упіймав цю думку, але тепер було вже запізно. Він тільки знав, що цей жарт вказував на щось, що він подіяв як каталізатор на щось приховане глибоко усередині нього. Дещо, що тепер йому було не виловити, але він сподівався, що воно спливе на поверхню само по собі. У будь-якому разі реакція принесла результати, дала напрям, точку відліку. Гіпотезу, що перевіряється. Харрі зробив великий ковток кави, підвівся і попрямував на терасу викурити заслужену сигарету.
У сховищі доказів і конфіскату Бйорну Гольму видали дві пластикові коробки, і він розписався за них у доданих описах.
Він узяв коробки з собою до криміналістичного відділу, розташованого в сусідній з КРИПОСом будівлі у Брюні, і розпочав з коробки доказів з первинного вбивства.
Перше, що вразило його, — була сама куля, знайдена в голові у Рене. По-перше, вона виявилася досить сильно деформованою, пройшовши через м’ясо, хрящі й кістки, які взагалі-то є м’якими, піддатливими матеріалами. А по-друге, пролежавши рік у цій коробці, вона не надто позеленіла. Час, звичайно, не залишає вельми помітних слідів на свинці, але йому здалося, що ця куля виглядала на подив новою.
Він перегорнув фотографії убитого з місця злочину. Затримався на великому плані, де була зображена сторона обличчя з отвором і зламаною вилицею, що виступає. На виблискуючій білій кістці була чорна пляма. Бйорн дістав лупу. Діра була схожа на дупло в зубі, але у вилицях не буває чорних дір. Пляма бензину із зламаного автомобіля? Шматочок гнилого листка або засохлого бруду з річки? Він відшукав звіт про розтин.
Бйорн проглянув його і знайшов те, що шукав:
"Шматочок чорного лаку, що приліпився до maxillaris.[43] Походження невідоме".
Лак на вилиці. Патологоанатоми зазвичай не писали більше того, за що могли відповісти, а частенько — й трохи менше.
Бйорн погортав фотографії і знайшов зображення автомобіля. Червоний. Значить, не автомобільний лак.
Він покликав зі свого місця:
— Кіме Еріку!
Через шість секунд у двері його кабінету просунулася голова.
— Кликав?
— Так. Ти працював на місці вбивства Міттета в Драммені. Ви знайшли частинки чорного лаку?
— Лаку?
— Ну так, наприклад, з ударної зброї, коли б'єш ось так, — Бйорн показав, піднявши вгору стислий кулак і різко кинувши його вниз, як при грі в "камінь-ножиці-папір". — На шкірі з являються отвори, вилиця ламається і вилазить назовні, але ти продовжуєш бити по кістці з такою силою, що при ударах від твого знаряддя відлітає лак.
— Ні.
— Добре. Дякую.
Бйорн Гольм зняв кришку з другої коробки, що містила матеріали по справі Міттета, але помітив, що молодий криміналіст, як і раніше, стоїть у дверях.
43
Верхньощелепний нерв (лат.).