Нафта
- Автор: Пазолини Пьер Паоло
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7233-7
- Переводчик: Юлія Вікторівна Григоренко
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Нафта». Краткое содержание книги:
«Я розпочав писати книгу, яка буде моєю справою протягом років, може, до кінця життя. Не хочу про неї розповідати…; досить сказати, що це щось штибу «підсумку» всього, що я пізнав, усіх моїх спогадів». Так Пазоліні описав свій останній роман, якому судилося лишитися незавершеним через несподівану й трагічну смерть автора. Роман «Нафта», розпочатий на початку шістдесятих, у часи світової нафтової кризи, робота над яким тривала аж до смерті письменника, у листопаді 1975 року, — це великий уривок того, що мало стати романом-monstruum, обсягом приблизно дві тисячі сторінок. Це відчайдушні розсліди людської природи, вивчення таємниць сексуальності й усе це на тлі розколу розквітлої Італії з її зухвалою економічною політикою та таємними змовами у владі.
Нотатка 71u
МЕРДА
(Видіння, розділ вісімнадцятий)
У вісімнадцятому розділі ми разом з Мердою дісталися ххх ххх Вулиці. Тут знову світлофор — горить червоне. Отож Мерда, посміхаючись та ніби захищаючи свою дівчину своїми обіймами, спиняється. Віз, у якому котиться Карло, теж спиняється. Божества, які тягли Карло, користаються нагодою, щоб переказати йому від самого початку все, що він побачив, і поставити у пригоді крапку. Вони потворні й відворотні; їх пожирає неспокій інтеркласовості, через який вони скочуються вниз (згадайте їхні шльондрівські барсетки); зблідлі невротики, які через свою болячку пускають слину та стають гидкими почварами; мерзенно готові зректися всього, чим були вони самі чи їхні побратими; трохи роздратовані, зі шкіри пнуться, щоб здаватись поважними чоловіками, граючи в одну дудочку з багатим класом; вони зовсім розучилися посміхатися просто ˂ й ˃, як підлеглі, бо вони є втіленням гідності, але зовсім не людської, а осоружної буржуазійної гідності; безнадійно введені в оману, що окрім їхнього власного життя все є підозрілим та жаским; із болючою непристойністю вільні користуватися сексуальною ˃ свободою ˂, яка насправді виявляється лише у виставлянні напоказ убогості власної плоті та їхньої ххх вульгарності. До всього, нову молодь ще й чудово мілітаризує той самий Конформізм — невдатний, але той самий Конформізм, який століттями створював писані й неписані закони на захист Прадавніх Цінностей, який уже створив загони СС і який довірили особливій турботі молодих дівчат, котрі отримали право зробити так, щоб усе, що спроможні привнести в життєві звички нового й «сороміцького» нове сучасне мислення, наслідування вищих класів, матеріалістично-світський світогляд родини тощо…, знову стало непохитною нормою, якої фанатично додержуються.
Але й це ще не все; є і гірше. ˂
Нотатка 71v
МЕРДА
(Видіння, розділ дев’ятнадцятий)
На світлофорі горить зелене. Божества, які тягнуть віз, продовжують свою справу, а Мерда, хвацько зійшовши зі сходинки на тротуарі, переходить через дорогу, обережно підтримуючи свою бідолашну паралітичку.
Декорації на Вулиці ххх ххх змінюються: звичні вже прозорі плити наразі журливо світять несамовитим світлом, яке забарвлене у щось середнє між кольором сепії та іржі. Божества навіть не в змозі вигадати ім’я, яким наректи Взірця, котрий лежить у Скинії; цього разу він, до всього, ще й оздоблений гірляндами з квітів (пластмасових — майже напевно цю культову старанність виявили жіночі руки). Не знайшовши імені для Взірця, Божества все-таки поспішили надати Карло пояснення, конче потрібні для розуміння того, що відбувається у XV Колі. Як ми бачили раніше, Складова Потворності та Відворотності у попередніх чотирьох колах, де перебували лише жінки, не діяла, ніби відійшла вбік, але у XV Колі вона знову в ходу, ба більше, попри те, що у Колі є жінки, вона надзвичайно активна й дієва.
Насправді, по Вулиці ххх ххх ходять виключно пари. Певна річ, молоді. Літні пари, зазвичай напівпрозорі в іржаво-сепієвому світлі, не впадають в очі, а як і помічаєш їх, то вони лиш виконують роль глядачів, чи краще сказати — шанувальників. Пари тут зібралися на будь-який смак, але всі поводяться однаковісінько, дотримуючись таких правил: 1) ними захоплюються всі присутні, попри те, що вони умудряються, та ще й радісно посміхаючись, навіть на одненьку мить не кинути ні на кого погляд; 2) однозначно виявляють власну самодостатність та абсолютну незацікавленість у будь-чому, що не стосується їхніх ххх стосунків; 3) як годиться, не порушуючи заведеного правила ні на хвилину, вони всі міцно обіймаються: або він обіймає її за стан чи за плечі (як Мерда), чи вона обіймає його (за талію), чи, врешті-решт, вони за власною згодою тримаються за руки, навіть коли це він тримає її за руку за її мовчазної згоди; 4) мовчать через показну несказанність їхніх стосунків, якими вони зухвало хизуються (перед сотнями інших пар, які вчиняють так само); 5) а коли таки розмовляють, то балакають дуже швидко й тихенько, мов розмовляють на ледве зрозумілому жаргоні втаємничених, настільки миттєво вони розуміють одне одного; 6) ніколи не втрачають нагоди кілька разів поцілувати одне одного, хоч жодного разу це не мало бажаного впливу на їхнє оточення (а він мав бути шаленим).