Вежа блазнів
- Автор: Сапковский Анджей
- Серия: Сага про Рейневана #1
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Зелений Пес. Гамазин
- ISBN: 66-365-095-8
- Переводчик: Андрій Поритко
- Жанр: Альтернативная история
Электронная книга - «Вежа блазнів». Краткое содержание книги:
Сьогодні український читач має ексклюзивне право долучитися до історично-фантастичного світу Анджея Сапковського. Новий його роман, «Вежа блазнів» — це перша книга трилогії, дія якої розгортається за часів гуситських воєн, коли чехи збунтували проти Риму й розпочали боротьбу з усією Європою. На цьому історичному тлі фантаст розповідає свою історію про жорстокий світ, самотню людину, велику любов та багато іншого. Книгу відзначено премією Зайделя — найпочеснішою нагородою польської фантастики.
Отже, у вас в руках «Вежа блазнів» — перша книга трилогії Анджея Сапковського — перепустка до унікального історично-фантастичного світу цього чудового польського автора.
— Небезпека не тільки не зменшується, а й навіть зростає, — загримів глибоким басом Альбрехт фон Колдіц, староста і земський гетьман вроцлавсько-свидницького князівства. — Мої шпигуни повідомляють про дедалі тіснішу співпрацю пражан і Корибута зі спадкоємцями Жижки: Яном Гвєздою із Віцеміліц, Богуславом зі Швамберка і Рогачем з Дубе. Вголос говорять про спільні військові походи. Пан Пута має рацію. Помилилися ті, хто після смерті Жижки розраховував на чудо.
— І годі, — з усмішкою докинув Каспар Шлік, — розраховувати на подальші чудеса. Як і на те, що проблему чеської схизми за нас вирішить Пресвітер Іоанн[386], що прийде з Індії з тисячами коней і слонів. Ми, ми самі повинні вирішити це питання. Саме у цій справі прислав мене сюди король Сигізмунд. Ми повинні знати, на що реально можемо розраховувати в Шльонську, Моравії, в Опавському князівстві. Добре було б також довідатися, на що реально ми можемо розраховувати в Польщі. Про це, сподіваюся, нас повідомить його достойність єпископ краківський. Адже його непримиренне ставлення до польських поплічників вікліфізму широко відоме, а його присутність тут доводить схвалення політики римського короля.
— Ми в Ромі знаємо, — вставив Джордано Орсіні, — з яким запалом і самовідданістю бореться з єрессю єпископ Збігнеус. Ми знаємо про це в Ромі і не забудемо винагородити.
— То я можу вважати, — знову посміхнувся Каспар Шлік, — що Королівство Польське підтримує політику короля Сигізмунда? І підтримає його ініціативи? Ділом?
— Я був би дуже радий, — фиркнув хрестоносець Готфрід фон Роденберг, який розвалився за столом, — воістину, був би дуже радий почути відповідь на це запитання. Довідатися, коли ж ми можемо чекати дієвої участі польських військ в антигуситському хрестовому поході. З об'єктивних вуст хотів би про це довідатися. То я слухаю, монсиньйоре Орсіні. Ми всі слухаємо!
— Так-так, — посміхнувшись, додав Шлік, не зводячи очей з Олесницького. — Ми всі слухаємо. Які наслідки вашої місії в Ягелла?
— Я довго розмовляв з королем Ладиславом, — промовив дещо засмученим голосом Орсіні. — Але, гм-м… Без особливого результату. Від імені і за уповноваженням Його Святості я вручив польському королеві неабияку реліквію… один із цвяхів, якими наш Спаситель був прибитий до хреста. Vero, якщо така реліквія не в змозі надихнути християнського монарха на антиєретицький хрестовий похід, то…
— То він не християнський монарх, — докінчив за легата єпископ Конрад.
— Ви помітили? — глумливо скривився хрестоносець. — Краще пізно, ніж ніколи!
— Видно, — вставив Людвіг Бжегський, — на підтримку поляків істинна віра розраховувати не може.
— Королівство Польське і король Владислав, — уперше заговорив Збігнев Олесницький, — підтримують істинну віру і Петрову Церкву. У найкращий із можливих способів. Себто динаріями святого Петра[387]. Жоден із представлених тут володарів цього про себе сказати не може.
— Ет! — махнув рукою князь Людвіг. — Теревеньте собі, скільки влізе. Нічогенький собі з Ягелла християнин. Це неофіт, під шкурою якого все ще сидить диявол!
— Його язичництво, — скипів Готфрід Роденберг, — найвиразніше виявляється в лютій ненависті до всієї німецької нації, що є опорою Церкви, особливо ж до нас, госпітальєрів Пресвятої Діви, antemurale christianitatis[388], а ми ж бо своїми грудьми захищаємо католицьку віру від поган, причому вже двісті років! Правда й те, що цей Ягель — неофіт й ідолопоклонник, який, щоб орден змогти побороти, не те що гуситів, а й саме пекло готовий взяти за союзника. О, воістину, не про те нам тут зараз треба радитися, як переконати Ягеля і Польщу приєднатися до хрестового походу, а повернутися до того, про що ми в Пресбурзі[389] тоді, два роки тому, на Трьох Царів радилися, — як на саму Польщу з хрестовим походом вдарити. І на шматки роздерти це неоковирне утворення, це байстря Городельскої унії[390]!
— Ваші слова, — дуже холодно промовив єпископ Олесницький, — здається, достойні самого Фалькенберга. І це не дивно, адже не секрет, що й горезвісні «Сатири» Фалькенбергові надиктували не де-небудь, а саме в Мальборку. Нагадую вам, що цей пасквіль було засуджено собором, а самому Фалькенбергу довелося зректися своїх обурливих і єретичних тез під загрозою вогнища. Тож воістину дивно звучать вони у вустах того, хто називає себе antemurale christianitatis…
— Не треба сердитися, єпископе, — примирливо вставив Пута з Частоловиць. — Адже це правда, що ваш король підтримує гуситів, і явно, і таємно. Ми знаємо і розуміємо, що цим самим він тримає хрестоносців у страху, а що мусить тримати їх у страху, то в цьому, щиро кажучи, нічого дивного немає. Але результати такої політики для всієї християнської Європи можуть виявитися згубними. Ви ж і самі це знаєте.
386
Міфічний правитель і священик, який, за легендою, правив десь в Азії чи на Аравійському півострові у XII ст.
387
Динарій святого Петра — данина на користь папи римського, запроваджена спочатку в Англії у VIII ст., а потім і в інших католицьких країнах; у Польщі — від кінця X або лише від початку XII ст. Від 1318 і до 1556 року — як подушне.
388
Форпост християнства (лат.).
389
Німецька назва Братислави (Словаччина).
390
У місті Городло (нині село в Польщі на кордоні з Україною) в 1413 р. било укладено союз Польщі та Литви.