Українська література 17 століття

Упевняю теж ласкавого [читат]еля, іж єсли сії вірші мої скоро [про] йдет, не уважаючи, що ся в кождом за штучка замикаєт, мало, або жодного не однесет пожитку. Леч єсли над кождим віршиком так ся много забавить, аж поки зрозумієт, що ся в нім за штучка замикаєт, вельце ся в них закохаєт. Гди ж тут жадних простих (которих і простаки складати могуть) не маш віршов, тілько штучки поетицькії, которії любо суть короткії, маленькії, але великую компонуючим їх задають трудность і довгого, поки ся зложать, потребують часу. Суть з них нікоторії, яко то рак літеральний і вірш чворогранистий, которії і за місяць ледво ся зложать. Хто [спробу]єт, певне мі то признаєт. А прето, ласка[вий ч] ительнику, єсли з них хочеш однести утіху, довго поймуй їх, і єсли би ся которая штучка здала бути до поймовання претрудною, слушная річ, єдного і другого призвавши, споль-не ся домишляти. Гди ж всі все можем, а єдин всього знати не может, кроме всемогущаго бога, которий як дав мні охочо попрацьовати, так і любві твоїй да подасть охочо читати і поймовати. В недостойних молитвах моїх горячо о тоє всемогущую його помощ благаю.

Любві твоїй всіх благ желатель і бого[молець]

Іоанн В[еличков]ський, недостойний з пресвітеров

ЕХО

ест вірш, в котором, якоби ніное ехо, то ест одзов, до кождого стихов конця дві силяби, з конечних же літер уформованії, одзиваються

— Что плачещи, Адаме? Земнаго ли края?

— Рая.

— Чому в онь не внійдени? Боїш ли ся брани?

— Рани.

— Не можеши ли внійти внутр його побідно?

— Бідно.

— їли возбранен тобі вход єст херувими?

— Іми.

<— Одкуду дієт ті ся сицевая досада?

— З сада.

— Кто ті в саді снідь смертну подаде од древа?

— Єва.

Кто же Єву в том прельсти? Змій ли вертоградський?

— Адський.

То сієши сльозами не без вини поле?

— Оле!

Одселі вся будеши со трудом стяжати?

— Жати.

Одселі тебе, чаю, смерть возьмет ко гробу?

— Обу.

То смерті уже єсте во віки предані?

— Ані.

Одкуду же жизнь паки начнете взимати?

— Мати.

Мати, чаю, одродить вас, [чи смерть] Христова?

— [О] ва.

Плодом ли пречистая матері ожисте?

—- їсте.

О би і нас спасл тот плод дівия утроби!

— О би.

РАК ЛІТЕРАЛЬНИЙ

єст вірш, которого літери, і вспак читаючися, той же текст виражають

Мене ради на радость богом міру данна Анна во дар бо ім’я мі обрадованна,

Анна дар і мні сін мира даина,

Анна пита мя я мати панна.

Знай всяк, аз в небі єсм чиста нива,

А відай там я мати а діва.

Знай о [нас в] небі, чистая ниво,

[О відай] тамо мати а діво.

Тебі силной все небо отверзеся само,

0 мати великая аки лев і тамо.

Аки лев і тамо о мати велика

Аки Лот о мати і тамо толика Лот — з святьіх чина, ти — з святійших лика. Марія в небі і по смерті жива,

А відай тамо то мати а діва...

Аще би і під морем могл люд пребивати

1 тамо відом Ісус ім, о діво мати.

Од гроба Климентія мощно то познати...

РАК СЛОВИИЙ ест вірш, которого не літери, але слова вспак читаються Вьісоко діва єст вознесенна,