Вовки Кальї. Темна вежа V

«Невже?» — подумав Роланд.

Він розгорнув карту двійнят Тейвері й показав на сухе річище на північному сході від містечка, постукавши по ньому пальцем. Воно звивався серед пагорбів і обривалося в одній зі старих гранатових копалень Кальї, а точніше — у шахті, що заглиблювалася в пагорб на тридцять футів і далі не йшла. Це місце не надто скидалося на Каньйон Петлі в Меджисі (принаймні тонкоходу там не було), але одна подібність все-таки впадала в око: і каньйон, і ця шахта були глухими кутами. А людина завжди прагне скористатися вдруге з того, що вже раз їй прислужилося. Була якась закономірність у тому, що Роланд обрав цю глуху шахту для засідки на Вовків. Едді, Сюзанна, Айзенгарти, а тепер і Айзенгартів бригадир побачили в цьому сенс. Сейрі Адамс і Розаліта Муньйос теж побачать. І Старий. Він повідомить про цю частину плану іншим, і всі зрозуміють, що це чудовий план.

А що, як він не все їм розповів? Якщо якась частка цього була неправдою?

А якщо Вовки відчують брехню й збагнуть, що це обман?

Добре буде, чи не так? Добре, якщо вони рвонуть у правильному напрямку, але з неправильної причини?

Так, але зрештою мені доведеться відкрити комусь усю правду. Кому?

Не Сюзанні, тому що Сюзанна знову стала двома жінками, а другій він не довіряв.

Не Едді, бо Едді міг пробовкатися Сюзанні, й тоді Мія буде в курсі.

І не Джейкові, бо Джейк надто зблизився з Бенні Слайтменом.

Він знову міг покладатися лише на себе, і цей стан ще ніколи не здавався йому таким самотнім.

— Дивіться, — сказав він, показуючи на струмок. — Ось місце, на яке я раджу звернути увагу, Слайтмене. Туди легко потрапити, та нелегко вибратися. Що, як ми зберемо всіх дітей певного віку й сховаємо їх у цій маленькій шахті?

Він побачив, як у Слайтменових очах з'явився проблиск розуміння. І не лише розуміння. Надії.

— Якщо ми сховаємо дітей, вони все одно знатимуть, де вони. Як людожери в казці.

— Мені казали. Я пропоную цим скористатися.

— Тобто використати їх як наживку. Стрільцю, це жорстоко.

Роланд, не маючи жодного наміру ховати дітей Кальї в покинутій гранатовій копальні (чи навіть десь поблизу), кивнув.

— Світ жорстокий, Айзенгарте.

— Атож, — похмуро відповів Айзенгарт. І торкнувся карти. — Задум непоганий. Еге ж, непоганий… якби вдалося заманити туди всіх Вовків.

«Мені знадобиться допомога, щоб сховати дітей там, де я вирішу їх сховати, — подумав Роланд. — Повинні бути люди, які знатимуть, куди йти і що робити. Повинен бути план. Але ще рано. Поки що я можу продовжувати свою гру. Це як замки. Тому що хтось зачаївся».

Чи пізнав він це розумом? Ні.

Чи відчув нюхом? Еге ж, відчув.