Темна вежа. Темна вежа VII

Сюзанна сиділа в «прогулянковому трайку», схованому за порожнім сараєм на півночі поселення, і спостерігала, як віддаляється Гейліс. Вона помітила, що нещасний скалічений сей всміхається сам до себе, а отже, все в нього було гаразд. Справді добра новина. Щойно він зник з поля зору, вона зосередила всю свою увагу на довіреному їй краї Алгул Сьєнто.

Їй було видно обидві кам’яні вежі (хоча від вежі ліворуч виднілася лише верхня половина, решту приховував схил пагорба). Стіни веж поросли якимось плющем. Радше культурного сорту, ніж диким, подумала Сюзанна, бо довколишня місцевість жодною рослинністю ока не тішила. На західній вежі у великому м’якому кріслі (схожому на «Лей-Зі-Бой») зручно вмостився охоронець. Біля поруччя східної вежі стояли тахін з головою бобра і ниций (а якщо то був г’юм, подумала Сюзанна, то збіса бридкий сучий син). Ці двоє розмовляли і вочевидь чекали на сирену, яка оголосить кінець їхньої зміни й сніданок у кафетерії. Між двома сторожовими вежами вона бачила потрійний ряд огорожі. Проміжки між дротом були досить широкі, щоб вартові могли походжати між рядів, не боячись смертоносного удару струму. Але цього ранку там нікого не було. Декілька фолькен, що вешталися в поселенні, обтягнутому дротом, нікуди не поспішати. І якщо млява сцена, що розкинулася перед її очима, не була найбільшим обманом століття, то Роланд мав рацію. Вони вразливі, як стадо жирних поросят, що їдять останній у житті сніданок перед бійнею: кам-кам-комала, свині реберця одібрали. Хоч стрільцям і не вдалося знайти радіокеровану зброю, вони таки з’ясували, що три рушниці науково-фантастичного вигляду мали перемикачі з написом «ІНТЕРВАЛ». На думку Едді, ті гвинтівки були лазерні. Джейк запропонував випробувати їх десь у такому місці, яке б не могли побачити з Девар-Тої, але Роланд одразу ж відкинув цю ідею. Вона вигулькнула минулого вечора, коли ка-тет, здавалося, вже всоте проходив свій план.