Діти Дюни
- Автор: Херберт Фрэнк
- Серия: Дюна #3
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7665-9
- Переводчик: Наталя Михаловська
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Діти Дюни». Краткое содержание книги:
Стискаючи в лівій руці статичний ущільнювач, він заглибився у некрутий схил дюни, знаючи, що хробак надто втомлений, аби повернутися і поглинути його всередину великої біло-оранжевої пащі. Закопуючись лівою рукою, правою він вихопив диститент із фримпакета й приготував його до надимання. Це все було зроблено менше як за хвилину: ось розгорнуто тент у твердостінній піщаній кишені із завітряного боку дюни. Надув тент і вповз усередину. Перш ніж запечатати сфінктер, витяг ущільнювач і поставив його на зворотну дію. Пісок зі схилу посипався на тент. Але він устиг запечатати отвір, тож усередину потрапило лише кілька піщинок.
Зараз він мусив працювати ще швидше. Жоден піскошноркель не сягнув би назовні, щоб забезпечити його повітрям. Це була велика буря, у якій мало хто виживає. Це місце буде засипане тоннами піску. Лише тонка бульбашка диститента за ущільненою зовнішньою шкаралупою захистить його від стихії.
Лето розтягся горілиць, склав руки на грудях і ввів себе в сонний транс, коли його легені вдихали раз на годину. Так він доручив себе невідомості. Буря мине, а якщо не відкриє його ламкої кишені, то він зможе вибратися… або ж увійде в Мадінат Ассалям — Оселю Миру. Він знав, що мусить, хоч би що сталося, обірвати нитки, одну за одною, доки не зостанеться лише Золотий Шлях. Так має бути, бо інакше він не зможе повернутися до халіфату спадкоємців свого батька. Не буде більше жити в брехні цієї Деспосіні, цього жахливого халіфату, оспівуючи деміурга — свого батька. Не мовчатиме більше, коли священник проголосить бридку нісенітницю: «Його крис-ніж розжене демонів!»
З цим рішенням свідомість Лето прослизнула в мережу позачасового дао.
У кожній планетарній системі, очевидно, існують впливи вищого порядку. Частою демонстрацією цього є запровадження земних форм життя на нововідкритих планетах. У всіх таких випадках у подібних зонах розвивається життя у напрочуд схожих адаптивних формах. Ця форма означає щось набагато більше, ніж фізичне тіло: вона асоціюється з організацією виживання та взаємозв’язком таких організацій. Людські пошуки цього взаємозалежного порядку та нашої ніші всередині нього є глибокою необхідністю. Але ці пошуки можуть виродитися у консервативне підтримування ідентичності. Це завжди виявлялося вбивчим для всієї системи.