Україна-Русь. Книга друга. Князі Галицькі-Острозькі
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Серия: Україна–Русь #2
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Навчальна книга — Богдан»
- ISBN: 978-966-10-4199-7
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга друга. Князі Галицькі-Острозькі». Краткое содержание книги:
У правдивому світлі трактуються воєнні баталії, дипломатичні кроки та державні інтереси тогочасних країн — наших близьких і далеких сусідів.
Для широкого кола читачів.
Власне, серед творців польсько-латинської поезії XVI ст. була ціла група митців, котрі себе називали русинами: Григорій Чуй Русин із Самбора, Іван Туробінський Рутенець, Георгій Тичинський Русин» [65, с. 94].
То все наші славетні предки, які ще в ті далекі роки заявляли про себе як про русичів.
«Творчість Павла Русина з Кросна — органічна складова європейської поезії гуманістів. Разом з тим, вона належить до вітчизняної (української. — В.Б.) культури, як і спадщина інших латиномовних письменників XVI ст. — «Русинів» і «Роксоланів» [65, с. 97].
А таких були десятки.
Настали часи збирати русичів (українців) до рідної, вільної хати, до українського державного столу.
Мелетій Смотрицький
4. Мелетій Смотрицький (1577–1633)
«Мелетій Смотрицький є автором близько двох десятків талановитих і впливових свого часу книг, написаних у жанрах політично-релігійної полеміки, памфлету, публіцистично-художньої медитації, есе. Тільки одну його книгу «Тренос» (1610) можна сміливо зарахувати до першорядних здобутків світової гуманістично-ренесансної літератури. Разом з тим, він увійшов в історію нашої культури як корифей філологічної науки, будучи творцем широковідомої у всьому Слов’янському світі праці «Грамматіки славенския правильное синтагма» (1618–1619), названої М.В. Ломоносовим «Вратами всей учености» [153, с. 37].
Я завдячую долі, що через 329 років після тих подій моїм вітчимом став земляк Мелетія Смотрицького — Яків Леонтійович Миць, який навчав мене жити у цьому страшному світі, поважати людей та дуже важко працювати, аби чогось досягти в житті. Він і сам сповідував ці правила.
Земля старого Смотрича породила для України багато великих достойних людей.
«Мелетій Смотрицький у юнацькі роки жив і навчався на Заході, слухаючи лекції у Віттенберзькому університеті. У перші десятиліття XVII ст. М. Смотрицький повертається на батьківщину цілком сформованою людиною, переконаним гуманістом, відданий ідеям Відродження, вороже настроєний проти всілякої соціальної тиранії, церковного паразитизму і невігластва» [153, с. 37].
І тут же з’являються його твори: у 1608 році — «Антиграфи», у 1610 році — «Тренос, або Плач».
Слід зазначити, що праця «Тренос» дуже не подобалася як владі, так і церкві.
Тому Смотрицький мусив «деякий час переховуватись». Саме в той час він написав «Грамматіки славенския правильное синтагма», яка на довгі роки стала головним мовним підручником вчителів-славістів.
«Постать Мелетія Смотрицького настільки колоритна і значима (у європейській культурній спадщині. — В.Б.), що є потреба ґрунтовного монографічного вивчення його спадщини та переоцінки його просвітницької діяльності, осмисленої іноді поверхово, а то й хибно» [153, с. 39].
Бо ту хибну думку українцям нав’язала московська шовіністична наука, яка не могла простити Мелетію Смотрицькому перехід у 1627 році до унії.
Така історична правда.
5. Дем’ян (Деміан) Наливайко (бл. 1550–1627)
Дем’ян Наливайко був старшим братом знаменитого Северина Наливайка — одного із керівників селянсько-козацького повстання 1594–1596 років в Україні. Народився на Поділлі, в Гусятині. Переважна більшість тогочасного Північного Поділля належала роду князів Острозьких та його відгалуженню — князям Вишневецьким, Збаразьким, Заславським тощо.
Тому й не дивно, що Даміан навчався в Острозькій академії, потім був пресвітером в Онуфріївській церкві і, врешті, — керівником друкарні в Дерманському монастирі.
«Однією з книг, що була надрукована в Дермані, став «Октоїх» (друк розпочато 12 квітня 1608 р.), передмову і післямову до неї склав і підписав «Даміан недостойний презвитер». Вже тут проявляється характерна риса публікацій Наливайка: паралельні українські та церковнослов’янські тексти.
З 1605 року князь Костянтин знову переносить друкарню в Острог, де видавничою справою продовжує керувати Деміан Наливайко. Йому належить передмова до «Требника» 1606 р. Через рік він переклав і видав збірник «Лекарство на оспалий ум чоловечий». До цього збірника ввійшли авторська передмова, два «слова» Іоанна Златоуста, «Тестамент» — заповіт візантійського імператора Василія своєму синові Льву. Цей документ цікавий передусім тим, що в ньому приділено чималу увагу значенню мудрості і науки в житті людини. Проповідь життєвої необхідності знань у період бурхливого піднесення суспільного й культурного життя в Україні була значним явищем. У «Тестаменті» проводиться думка, що фізична сила і краса людини самі по собі нічого не важать, якщо вони не «приоздоблені» розумом. Основне джерело розуму — наука, скарбниця науки — книга. У «Тестаменті» бачимо одну із перших спроб теоретично обґрунтувати необхідність світської освіти для найширших верств населення» [153, с. 39–40].