Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося

Я інстинктивно встала зі стільця, пішла по траву і викурила всі свої переживання геть. Але завмерла десь в процесі, наполохана думкою: якщо я викурюватиму це відчуття, якщо не дозволю йому існувати, якщо не долатиму свою тривожність, то ніколи не пізнаю справжню себе. Що лякало мене більше: розібратися у своїх відчуттях чи ніколи не зустрітися зі справжньою собою?

З марихуаною мене випадково познайомив тато, коли я навчалася у старших класах, а в батьків третій рік тривав процес розлучення. Були крики. Так. Багато. Криків. Телефоном, в жорстоких електронних листах ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ, і якщо батьки не могли достукатися одне до одного, вони кричали на мене і на мою сестру. «ВАША МАТИ[11] НЕНОРМАЛЬНА І ДОВЕДЕ НАС ДО БАНКРУТСТВА СВОЇМИ ЮРИСТАМИ». «ВАШОМУ БАТЬКОВІ НАЧХАТИ НА ВАС, І ВІН УКРАВ УСІ НАШІ ГРОШІ». А якось тато так голосно заверещав, а тоді так сильно стиснув щелепу, аж один зуб розкришився. Йому мусили вставити металевий стрижень в ясна і повністю замінити зуб на штучний. Коли згадую зараз той ґвалт, почуваю напругу в м’язовій пам’яті. Вуха горять, нашорошуються й хочуть скластися вдвоє.

Десь тоді (коли були крики), помітила, що батько, напевно, курить оте, про що я чула в піснях Snoop Dogg на бар- і бат-міцвах — марихуану. Після школи, в татовому холостяцькому барлозі на горі Олімп,[12] я зачула дивний неприємний запах. Зайшла до татової кімнати, щоб поцілувати його на ніч, і мусила вислухати лекцію про те, що фільм Moulin Rouge — «найчистіший вияв любові». Я була певна, що фільм просто — непоганий. Давно забутого 2002 року трава ще не була всюдисущим, соціально прийнятним способом дозвілля, як зараз у Каліфорнії. Мені було соромно, що тато «сидить на наркотиках». А на той момент він був іще і єдиний член моєї сім’ї, тож мене жахало, коли він був накурений. Ага, маю дещо пояснити.

Розлучення моїх батьків, виснажених сварками мами й тата, розділили мене і сестру. Авжеж, ти все правильно прочитала: вони поділили дітей, як у тій романтичній комедії «Пастка для батьків» (тільки без веселих розіграшів, підспівувань чи нереалістичного благословенного примирення наприкінці). Діана залишилася з мамою, а я переїхала жити з татом. Так відпало безліч проблем, так моїм батькам не доводилося би бачитись чи розмовляти. Ніхто ніколи не запитав мене й сестру, чи нас таке влаштовує. СПОЙЛЕР: НАС НЕ ВЛАШТОВУВАЛО. Ми були розгнівані, розгублені й збіса засмучені, що не зможемо часто бачитися. Батьки не переймалися тим, як ми з сестрою будемо підтримувати стосунки. Вони взагалі нічим не переймалися.