Філософія самотності

Термін «почуття» позначає дуже різні поняття, починаючи від болю, голоду чи спраги — і до ревнощів, заздрості і любові, від майже суто фізіологічних — до цілком когнітивних. Ми бачимо, що перші перелічені почуття більш «фізичні», тоді як останні — більш ­«когнітивні». В англійській мові часто розрізняють слова «feelings» та «emotions»; перші вживаються для позначення більш фізичних почуттів, а другі — ментальних. Проте існують суттєві розбіжності у поглядах, як саме провести відмінність між «feelings» та «emotions» і які стани належать до першого чи другого терміна. Дехто послуговується цими відмінностями також і в норвезькій мові і розрізняє «почуття» та «емоції». Я ж вирішив не брати до уваги цього розмежування і використовувати лише термін «почуття». Самот­ність головно мала б перебувати ближче до когнітивного, ніж до фізичного краю емоційного континууму, але ми також бачимо, що самотність — почуття соціального болю, яке, здається, задіює ті самі нервові шляхи, що й фізичний біль[76]. Соціальний і фізичний біль на диво тісно пов’язані[77]. До того ж проводяться дослідження: чи звичайні медикаменти від фізичного болю можуть зменшити соціальний біль? Відповідь буде ствердна: насправді, так[78]. Звісна річ, це не означає, що вирішенням проблеми самотності може стати аспірин.

Отож категорія «почуттів» не є гомогенною і містить у собі велике розмаїття явищ. На мій погляд, можливість розробити функціональне визначення, яке б указувало потрібні і задовільні умови того, щоб уважати X почуттям, доволі сумнівна, але існує вдосталь цікавих теорій, які саме це намагаються зробити[79]. Тео­рії почуттів, як правило, підкреслюють таку лінію: почуття — явища суб’єктивні. Зазвичай їм властива валентність, тобто вони є або позитивними, або негативними, але не нейтральними. Почуття мають інтенціональний об’єкт, тобто почуття стосуються чогось. Почуття часто мають відносно коротку тривалість, і ця тривалість визначатиметься зміною валентності. Самот­ності притаманні такі властивості, за винятком хіба того, що вона може досить довго тривати і набувати хронічних форм. З іншого боку, існують також хронічні болі, протягом тривалого часу людина може відчувати голод або спрагу, а також ревнощі, заздрість і любов можуть тривати роками. Зважаючи на це, виникає сумнів, чи повинна коротка тривалість розглядатися центральним критерієм. Для одних почуттів вона може бути характеристикою, але для інших — ні.