Більшість книжок, присвячених філософії або психології почуттів, не містять навіть розділу про самотність. Як правило, ця тема повністю випущена або згадується вкрай побіжно. У таких роботах чільне місце часто посідає страх, а також злість і любов, але не самотність. Чому так? Явище самотності зовсім не маргінальне. Може, це через те, що людина насамперед розглядає самотність не як почуття, а радше як соціальну проблему чи щось подібне? Я розумію самотність як емоційну відповідь на те, що потреба особи у прив’язаності до інших залишається незадоволеною. Саме афективний або емоційний вимір цього явища перетворює самотність на самотність, на щось відмінне від перебування наодинці чи недостатньої соціальної підтримки. Аарон Бен-Зеев у своїй знаменитій книжці «Витонченість емоцій» зауважує, що повсякденна мова не дає чіткого розмежування того, що є емоцією, а що — ні, тож залишається незрозумілим, чи є почуттями, наприклад, здивування, самотність та естетичні переживання, тоді як загальновизнано, що страх, гнів і ревнощі — це почуття[74]. Сам Бен-Зеев уважає самотність почуттям, яке можна визначити як особливий тип печалі, викликаний недостатніми бажаними соціальними зв’язками[75]. Однак слід визнати, що його аналіз самотності не надто широкий чи інформативний.
Термін «почуття» позначає дуже різні поняття, починаючи від болю, голоду чи спраги — і до ревнощів, заздрості і любові, від майже суто фізіологічних — до цілком когнітивних. Ми бачимо, що перші перелічені почуття більш «фізичні», тоді як останні — більш «когнітивні». В англійській мові часто розрізняють слова «feelings» та «emotions»; перші вживаються для позначення більш фізичних почуттів, а другі — ментальних. Проте існують суттєві розбіжності у поглядах, як саме провести відмінність між «feelings» та «emotions» і які стани належать до першого чи другого терміна. Дехто послуговується цими відмінностями також і в норвезькій мові і розрізняє «почуття» та «емоції». Я ж вирішив не брати до уваги цього розмежування і використовувати лише термін «почуття». Самотність головно мала б перебувати ближче до когнітивного, ніж до фізичного краю емоційного континууму, але ми також бачимо, що самотність — почуття соціального болю, яке, здається, задіює ті самі нервові шляхи, що й фізичний біль[76]. Соціальний і фізичний біль на диво тісно пов’язані[77]. До того ж проводяться дослідження: чи звичайні медикаменти від фізичного болю можуть зменшити соціальний біль? Відповідь буде ствердна: насправді, так[78]. Звісна річ, це не означає, що вирішенням проблеми самотності може стати аспірин.
Отож категорія «почуттів» не є гомогенною і містить у собі велике розмаїття явищ. На мій погляд, можливість розробити функціональне визначення, яке б указувало потрібні і задовільні умови того, щоб уважати X почуттям, доволі сумнівна, але існує вдосталь цікавих теорій, які саме це намагаються зробити[79]. Теорії почуттів, як правило, підкреслюють таку лінію: почуття — явища суб’єктивні. Зазвичай їм властива валентність, тобто вони є або позитивними, або негативними, але не нейтральними. Почуття мають інтенціональний об’єкт, тобто почуття стосуються чогось. Почуття часто мають відносно коротку тривалість, і ця тривалість визначатиметься зміною валентності. Самотності притаманні такі властивості, за винятком хіба того, що вона може досить довго тривати і набувати хронічних форм. З іншого боку, існують також хронічні болі, протягом тривалого часу людина може відчувати голод або спрагу, а також ревнощі, заздрість і любов можуть тривати роками. Зважаючи на це, виникає сумнів, чи повинна коротка тривалість розглядатися центральним критерієм. Для одних почуттів вона може бути характеристикою, але для інших — ні.
вернуться
74
Ben-Ze’ev: The Subtlety of Emotions, с. 5.
вернуться
75
Ibid., с. 470.
вернуться
76
Eisenberger, Lieberman & Williams: «Does Rejection Hurt? An fMRI Study of Social Exclusion».
вернуться
77
MacDonald & Leary: «Why Does Social Exclusion Hurt? The Relationship Between Social and Physical Pain».
вернуться
78
Jf. Lieberman: Sociaclass="underline" Why Our brains Are Wired to Connect, с. 64ff.
вернуться
79
Тут я хотів би особливо підкреслити «Витонченість емоцій» Бен-Зеева (Ben-Ze’ev: The Subtlety of Emotions).