Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Глава 3

Господарство. Побут

У процесі первісного розселення й фізичного розвитку людини вдосконалювалися й ускладнювалися її знаряддя праці та прийоми їх виготовлення.

Не всі знаряддя палеолітичної людини збереглися до наших днів: надто тривалим був проміжок часу, що відділяє нас від неї, великих змін зазнала відтоді земна поверхня. В багатьох випадках ранньопалеолітичні вироби знаходять не там, де вони були залишені людьми, а у вторинному, перевідкладеному заляганні в давніх річкових і схилових відкладах. Зрозуміло, що при цьому уціліли лише вироби з неорганічних порід. Між тим значну, якщо не найбільшу, частину виробничого інвентарю повинні були складати тоді різноманітні вироби з дерева — дрючки, копальні палиці, рогатини, древки списів, руків’я ножів та скобелів. Знаряддя ці на ранньопалеолітичних стоянках України не збереглися і про побутування їх тут можна судити лише опосередковано, на підставі поодиноких знахідок на одночасних пам’ятках в Західній та Центральній Європі.

Рис. 1. Чопер з Рокосового (ашель).

Усі знаряддя ранньопалеолітичної людини в Україні, що дійшли до нас, виготовлені з каменю. Найпридатнішим матеріалом був кремінь з його здатністю легко розколюватися й давати пласкі міцні уламки з гострими краями — так звані відщепи й пластини. Поряд з кременем широко використовувалися інші осадочні та вулканічні породи: кварцит, андезит, обсидіан, роговик, яшма, халцедон, кремнистий вапняк, діабаз тощо. Відмічається певна спеціалізація у використанні тієї чи іншої сировини в різних областях України, що була викликана специфікою їхнього природного середовища. Так, у Закарпатті в ранньому палеоліті переважали вироби з андезиту та обсидіану, на півночі Донецького кряжа — кварцитові, в інших районах — крем’яні.

Олдувайські знаряддя праці були ще дуже примітивні. Звичайно це грубо оббиті по краях гальки й уламки каменя (так звані чопери) (рис. 1) та відколоті з них відщепи, як правило, без додаткової обробки.

За ашельського часу знаряддя набувають менш грубого вигляду, стають більш різноманітними. Найхарактернішими знаряддями ашельської епохи були чопери, ручні рубила[15], колуни та різні вироби на відщепах.

Ашельські чопери мало чим відрізнялися від олдувайських і застосовувалися також для рубання й обтесування твердих (дерево, кістка) та розчленування м’яких і в’язких матеріалів (м’ясо). В Україні чопери представлені великою серією в Закарпатті (Королеве, Рокосове, Малий Раковець).

Ручні рубила (рис. 2) — це масивні крем’яні жовна, уламки каменя або масивні відщепи, суцільно оббиті з обох боків з метою надання їм певної форми в плані і профілі. Обрис рубил, їхні розміри, характер оббивки, а також, мабуть, і функція не залишалися незмінними протягом ашельського часу. Ранньоашельські рубила були ще досить недосконалі. Звичайно вони мали грубоминдалеподібну форму і відзначалися масивністю і великими розмірами.

Їхньою характерною особливістю була наявність на тильному кінці знаряддя так званої п’ятки — ділянки з незнятою жовняною кіркою або навмисне притупленою відколами. П’ятка служила для більшої зручності тримання рубила у руці в процесі роботи і запобігала пораненню долоні. Велика сила й недостатня точність ударів оббивки зумовили ламані, зигзагоподібні в плані й профілі обриси ранньоашельських рубил.