Празький цвинтар [без ілюстрацій]

— Де бракує?

— Отож-бо й воно. Вам відомо, що в нашому мозку дві півкулі. Ймовірно, існують люди, які часом міркують повноцінною півкулею, а часом неповноцінною — тією, якій бракує здатності пам'ятати. У мене в клініці є саме один випадок, надзвичайно подібний до трапунку з Фелідою. Дівчині заледве за двадцять. Звуть Діана.

Раптом дю Мор'єр на хвильку змовк, ніби стидався зізнатися у чомусь потаємному.

— Два роки тому одна родичка довірила мені дбати про неї, але потім померла, очевидно, не спромігшись сплатити за пансіон. Та що я мав робити, викинути пацієнтку на вулицю? Я небагато знаю про її минуле. Як видається з її розповідей, з юності дівчина що п'ять-шість днів, перехвилювавшись, відчувала біль у скронях, потому ніби провалюючись у сон. Однак те, що, як вона гадала, було сном, насправді є істерією: прокинувшись чи заспокоївшись, вона зовсім змінюється, тобто входить, як колись казав лікар Азам, у вторинний стан. У стані, який ми зазвичай вважаємо нормальним, Діана поводиться, як адепт таємного масонського товариства…. Зрозумійте мене правильно, я теж належу до «Ґранде Орієнте»[45]— такого собі масонського товариства тільки для людей порядних, та, можливо, ви в курсі, що існують різноманітні «повинності» ще з часів тамплієрів, з дивним ухилом до окультних наук, деякі з котрих (певна річ, на щастя, розвінчані) подібні до сатанинських ритуалів. У тому стані, який ми, на жаль, вважаємо за нормальний, Діана думає, що вона — адепт сатанинського товариства чи чогось такого, провадить розпусні бесіди, розповідає масні історії, намагається знадити медбратів і навіть мене; мені прикро вам таке розповідати, тим паче, що Діана — дівчина миловидна. Гадаю, у цьому стані вона переживає травми, яких зазнала в юності, а тому часом намагається втекти від цих спогадів у свій другий стан. У ньому вона видається сумирним створінням, цнотливою, доброю християнкою, повсякчас просить свій молитовник і хоче піти на месу. Одначе цікаво те, що, так само як і у випадку з Фелідою, у своєму другому стані, коли вона поводиться доброчесно, Діана чудово пам'ятає, якою вона є в нормальному стані, і це мучить її, вона питається, як же вона може бути такою лихою, так караючи себе власяницею, що вважає свій вторинний стан своїм свідомим станом, згадуючи свій нормальний стан як період, коли вона перебувала в полоні галюцинацій. А от у нормальному стані дівчина зовсім нічого не пригадує зі свого вторинного стану. Ці стани змінюють один одного через відтинки часу, які неможливо вирахувати, іноді вона навіть лишається в одному з них доволі довго. Я, мабуть, згоден з думкою лікаря Азама, котрий говорив про природний сомнамбулізм. Насправді ж не лише сновиди, а й ті, хто вживає наркотики, курить гашиш чи беладону, опіум чи зловживає алкоголем, коять речі, які, прокинувшись, не можуть згадати.