Празький цвинтар [без ілюстрацій]

— І вони видужують?

— От в цьому й увесь фокус, пане Симоніні, — мовив Бурю. — На наш погляд, усе, що відбувається у «Сальпетрієр», радше тхне театральним видовищем, ніж психіатричним лікуванням. Домовимось не ставити під питання непомильні здібності маестро як діагноста…

— Не ставити під сумнів, — додав Бюро. — І техніку гіпнозу, яка сама по собі…

Бюро та Бурю розповіли мені про різноманітні способи гіпнозу, починаючи від шарлатанських методів такого собі абата Фаріа[41] (від цього імені я нашорошив вуха, хоча відомо, що Дюма запозичував факти зі справжніх записів) аж до науково доведених методів справжнього першовідкривача доктора Брейда[42].

— Наразі, — додавав лікар Бюро, — хвацькі гіпнотизери використовують простіші техніки.

— І дієвіші, — уточнював Бурю. — Хворому перед очима розмахують медальйоном чи ключами, наказуючи йому невідривно слідкувати поглядом: протягом однієї-трьох хвилин зіниці пацієнта бігають туди-сюди, пульс уповільнюється, повіки опускаються, обличчя має розслаблений вигляд, — такий сон може тривати хвилин зо двадцять.

— Подейкують, — почав виправляти колегу Бюро, — що все залежить від пацієнта, оскільки на магнетизм впливає не передача якихось таємничих флюїдів[43] (як того хотів той шахрай Месмер), а явище самонавіювання. Індійські праведники досягають того ж самого ефекту, не зводячи очей з кінчика носа, а монахи з гори Афон — витріщаючись собі на пупок.

— Ми не надто ймемо віри в ці методи самонавіювання, — мовив Бюро, — хоч тільки те й робимо, що практично використовуємо гіпотези того ж таки Шарко, які той висловив ще до того, як захопився гіпнотизмом. Нас цікавлять випадки зміни особистості, коли одна особа одного дня вважає себе однією людиною, а іншого — зовсім іншою, і обидві особистості й гадки не мають про існування іншої. Якось явився до нас у клініку такий собі Луї…

— Цікавий випадок, — озвався Бурю, — він жалівся на параліч, нечутливість до болю, контрактуру, м'язові спазми, гіперестезію, німоту, шкірні подразнення, геморрагію, кашель, нудоту, епілептичні напади, кататонію, лунатизм, малу хорею, вади мовлення…

— Іноді, — додав Бюро, — чоловік вважав себе псом, а іншим разом — паровим локомотивом. У нього була манія переслідування, звуження зорового поля, смакові, зорові та слухові галюцинації, псевдотуберкульозна легенева емболія, нудота, закреп, анорексія, булемія, летаргія та клептоманія…

— Загалом, — підсумував Бурю, — нормальна картина. І наразі ми, замість того щоб удатися до гіпнозу, вдалися до сталевої щаблини на правицю хворого, й перед нами постала зовсім інша людина. Параліч та нечутливість з правого боку де й ділися, з'явившись з боку лівого.