Рікі та дороги
- Автор: Лівін Марк
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-966-942-225-5
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «Рікі та дороги». Краткое содержание книги:
Це важлива і вкрай потрібна книжка про вміння приймати інакшість людей і про любов. Книжка про усвідомлений біль і неусвідомлені страхи, про раз і назавжди визначені правила і про час, коли їх варто порушити.
Дорослі погодилися, тільки сказали, що він сам повинен про неї піклуватися. І, коли вони йшли назад, мама сказала, що для дитини це хороша нагода повчитися відповідальності, і тато не заперечував, бо теж так уважав.
Хлопчик був такий збентежений від цього, що навіть забув подивитися, чи справді місяць нерухомо висить над водою.
І от чайка поселилася на веранді, у кошику з різним шматтям, яке застелили газетами, тому що птаха хоч і квола була, але каляла як здорова. Хлопчик прокидався і відразу йшов до неї, повертався з моря — і відразу йшов до неї, перед сном також приходив і перевіряв, як почувається перната. Він клав біля неї хліб і наливав їй воду. І мені через це хотілося її зжерти разом із пір'ям, бо вона перетягла на себе всю хлопчикову увагу. Але я втримався, щоб не засмучувати малого.
— То ти теж був у цій історії? — здивувався я та підібгав коліна собі до підборіддя, бо ставало трохи холодно.
— Тобі не казали, що не можна перебивати? А якщо я забуду, про що говорив? Був. Від самого початку, інакше як би я міг про це розповісти?
— Не знаю, — відповів я, — але це якась дурна історія про хлопчика, який виходив птаху. Таких безліч.
— Я ще не закінчив, — відповів Рікі.
Хлопчик піклувався про пташку як міг і встиг її полюбити. Він дуже сильно вірив, що вона одужає, і через це не помічав, що воду пташка зовсім не п'є і хліб доводиться розгризати мені, бо він стає сухарями.
Через кілька ранків хлопчик прокинувся й вийшов на веранду, але в кошику замість пташки були свіжі рушники. Він перелякався й побіг до мами дізнатися, де чайка. Мама сказала, що пташка за ніч одужала й уранці полетіла до моря і що все з нею гаразд. І додала, що хлопчик молодець, тому що добре про неї попіклувався і тому вона так швидко видужала. Мама скуйовдила синові гривку та сказала, щоб він збирався — скоро вони підуть на море долежувати останній день мандрівки.
— Я ж казав, казав, що дурнувата пташка видужає і всі будуть щасливі!
— Ти знову не дав мені завершити, — сказав Рікі.
— Та скільки ж можна? Це що, нескінченна історія?
Батьки завжди прокидалися раніше за хлопчика.
Коли тато вранці вийшов на веранду, щоб вдихнути свіжого морського повітря й потягтися, то побачив, що пташка померла. Вона лежала із заплющеними очима, ніби спала, але тато знав, що пташки сплять уночі.
Вони з мамою швидко поховали пташину за будинком, а хлопчику сказали, що вона одужала, — не хотіли псувати синові враження від першої поїздки на море, не хотіли, щоб він почувався винним через це. Батьки бажали дитині лише найкращого, і хлопчик їм повірив.
За кілька годин він бовтався у морі, кидав у нього камінці, а коли бачив чергову чайку, гадав, чи це не його пташка літає, щаслива, над водою.
Я кілька секунд помовчав, щоб пересвідчитися, що це, нарешті, кінець історії, а тоді сказав:
— Це найгірша історія з усіх, які мені коли-небудь розповідали. І вона точно не про добрий світ, а про батьків-брехунів, які обманули рідного сина. Тобто ти хотів, щоб я повірив, ніби це історія про добрий світ? Чим ця історія може мені допомогти саме зараз?
— Не знаю. Може й не зараз. Але хлопчик тоді був щасливим.
Рікі встав і обтрусився. Він був дуже близько до мене, і я помітив, що в нього на носі було трохи землі. Рікі сказав:
— Але якби я все-таки зжер ту чайку, історія би від цього не помінялася.
Рікі повільно почвалав від мене, підібгавши хвоста, і мені здалося, що він на мене образився.
Собака відійшов від мене на кілька кроків, а тоді повернув морду та сказав:
— Завтра я прийду й розповім тобі ще одну історію.
І, не чекаючи моєї відповіді, зник за деревами.