Таємний агент Микола Гоголь
- Автор: Кралюк Петро
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 9786176792529
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Таємний агент Микола Гоголь». Краткое содержание книги:
Хоча названа лектура, безперечно, мала велике значення при роботі Гоголя над повістю, на нього також впливали (й доволі сильно!) позатекстуальні, а саме політичні моменти. Передусім це стосується антипольської істерії, що панувала на той час у російському суспільстві, передусім у владних верхах. 1830 року вибухнуло польське Листопадове повстання. Російською владою та її адептами воно було оцінене як вияв невдячності з боку поляків. З’явилося чимало антипольських творів. Доклався до цієї тенденції й Пушкін, якого Гоголь високо цінував. Після Листопадового повстання Пушкін спеціально написав антипольські вірші «Клеветникам России» та «Бородинская годовщина». В останньому були такі слова:
У цих словах нескладно побачити «переживання» за українські землі — щоб, бува, «наследие Богдана» не відійшло від Росії й не дісталося польським бунтівникам. І це було одним із страхів імперської Росії. Як уже зазначалося, в «Історії русів» звучало розуміння того, що від’єднання українських земель від Речі Посполитої та приєднання їх до Росії помітно змінило геополітичну ситуацію в Європі та спричинилося до піднесення Росії. Відповідно, представники російської влади чудово розуміли: втрата «наследия Богдана» може мати для імперії плачевні наслідки.
Натомість польські повстанці всерйоз розраховували, що їх підтримають українці, в тому числі й українські козаки, яких царизм обмежив у правах. З цією метою поляки вдавалися до певних пропагадистських акцій. Приміром, одним із речників польсько-українського союзу був поет Тимко Падура — ймовірний автор відомої пісні «Гей, соколи…». Він писав вірші польською та паралельно українською мовами. У них, до речі, поет вдавався до козацької проблематики, наголошуючи на тому, що українські козаки часто були союзниками поляків. Падура навіть під виглядом простолюдина здійснив подорож на терени колишньої Гетьманщини, сподіваючись підняти нащадків козаків на повстання. Цього, правда, не сталося. Та й загалом український люд не підтримав польських повстанців. Проте царизм не виключав можливості того, що поляки й українці знайдуть спільну мову й піднімуться проти імперії. Були здійснені кроки, в тому числі й у сфері культурній, щоб не допустити такого союзу. Віталися антипольські твори, особливо такі, що розпалювали ворожнечу між поляками й українцями. Повість «Тарас Бульба», здавалося б, повністю відповідала цим вимогам. Російська імперська влада всіляко пропагувала цей твір. І тому, незважаючи на його слабкі сторони (невідповідність історичним реаліям, помітна нелогічність сюжетних ліній, фальшивість — на межі карикатурності — багатьох сцен, схематизм у зображенні деяких персонажів), «Тарас Бульба» став бестселером.
Зачарований Імперією?
Біографія Миколи Гоголя добре відома. Народився він у селі Великі Сорочинці на Полтавщині, тобто на теренах колишньої Гетьманщини, у небагатій дворянській родині. Про родину варто сказати кілька слів: її історія допомагає зрозуміти чимало моментів біографії та творчості Гоголя. Загалом родовід письменника заплутаний. Відносно достовірні дані маємо щодо його найближчих предків.
Дід Гоголя по батьківській лінії, Опанас Дем’янович, походив із середовища православного духовенства. Його предки з початку XVIII ст. стали священицькою «династією» в селі Кононівка на Лубенщині. У той час звичним було, що посада священика передавалася від батька до сина. Опанас мав старшого брата Кирила, який і перейняв становище батька. Молодший же брат змушений був шукати несвященицького хліба. Він закінчив Києво-Могилянську академію і став військовим канцеляристом у Гетьманщині. Дослужився до чину секунд-майора, який давав йому право на дворянство.
Опанас починає іменуватися Гоголем-Яновським. Його предки (це видно з документів) мали прізвище Яновські. З чим пов’язана поява додаткового прізвища? У результаті інкорпорації Гетьманщини до складу Російської імперії, а надто після введення тут загальноросійських установ, перед місцевою козацькою старшиною постало питання про доведення свого благородного походження для отримання дворянства. Це було не так просто. Чимало нащадків козацької старшини, щоб домогтися статусу дворянина, надавали фальшиві документи про свою приналежність до польської шляхти. На Правобережній Україні, яка залишалася у складі Речі Посполитої, з’явилося чимало «фабрик», які (зрозуміло, за непогані гроші) фальшували подібні документи. Не виключено, кмітливий канцелярист Опанас Яновський теж придбав собі відповідний документ. Він подав копію грамоти від 1674 року, виданої польським королем Яном Собеським полковникові Остапу (Євстафію) Гоголю, про надання тому села Вільхівці на Поділлі. Справді, король пожалував Остапові Гоголю це село за те, що той перейшов на його бік і здав Могилівську фортецю (нинішній Могилів-Подільський). Ян Собеський навіть призначив Остапа Гоголя наказним гетьманом Правобережної України в 1675–1679 роках. На Поділлі є село Гоголі, звідки, можливо, й походив цей діяч.