Спокутий гріх
- Автор: Дурунда Наталія
- Язык: украинский
- Жанр: Современные любовные романы
Электронная книга - «Спокутий гріх». Краткое содержание книги:
Найстрашнішу спокуту несе четверте покоління. В автокатастрофі правнучка Емілія втрачає двох дітей. Чоловік покинув і зійшовся з коханкою. Мати помирає через хворе серце. Більше родичів не має. Життя втратило сенс. Триматися на цьому світі згорьованій жінці допомагають лише друзі.
Несподівано доля дарує їй другий шанс. Емма закохується. Виходить заміж, навіть вінчається у церкві. Щаслива. Знову вагітна. Здається — погане позаду.
Проте буквально напередодні пологів Емілія розкриє страшну сімейну таємницю…
— Твій хто? — скривився Тимур й погладив шию, наче йому в горлі щось застрягло.
Відчуваючи ворожий настрій Батуріна, Максим не ризикнув простягти йому руку для привітання. Лише виструнчився за столом, як відмінник на уроці.
— Ми просто друзі, — вже значно тихіше пояснила Діана, розуміючи, що ситуація загострюється.
— Ясно, — не відриваючи гнівного погляду від хлопця, сталевим голосом відповів Тимур. — Гаразд, — нарешті перевів очі на дочку. — Вечеряйте, потім я відвезу тебе додому.
Кудрявцев важко промовчав. Образливі слова боляче обпекли йому душу. Хіба він схожий на людину, яка не спроможна відвезти свою даму з ресторану? Це ж приниження його, дорослого чоловіка, в очах дівчини. Навіть якщо перед ним її батько.
Батурін повернувся до свого столика. Нора вже встигла зробити замовлення.
— Ну що? Познайомились? — весело защебетала.
Тимур не відповів. Лише сидів чорніший за дощову хмару й не відривав погляду від сусіднього столика.
— Діана вже доросла жінка, ти не можеш її аж настільки контролювати, — спробувала зробити йому зауваження Нора.
— Хто? — ледь не зірвався при слові «жінка». Миттю вхопився за лівий бік, наче йому до серця розпечене залізо приклали.
— Заспокойся, — прошепотіла дівчина. — На нас уже люди дивляться. — Ми ж не будемо цілий вечір витріщатися на них, а потім поїдемо слідом, аби…
— Не дави на психіку! — різко гаркнув Тимур.
Нора заціпеніла. Таких колючих слів від нього досі не чула.
— Здається, я тут зайва, — ковтаючи сльози, промовила. — Романтичний вечір нам точно не світить.
Встала, з-за столу, вхопила свій клатч і попрямувала до виходу. Батурін не став її затримувати.
— Він так свердлить нас поглядом, що мені вже кусень в горло не лізе, — не витримав Максим. — Може я підійду й поговорю з ним, як чоловік з чоловіком?
— Про що? — здивовано підняла брови Діана.
— Про нас, — впевнено відповів.
Дівчина здивувалася. Досі такої рішучості за ним не помічала.
— А не боїшся? — грайливо усміхнулася.
— Він небезпечний? — підозріло скосив очі Кудрявцев.
— Ну-у, — протягла Діана. — Кількох вибитих зубів це може тобі коштувати.
Молодий чоловік важко проковтнув слину.
— Думаю, він мене зрозуміє, — вже не так впевнено відповів. — Сам же он з якою кралею прийшов.
— Ти про мого батька говориш, не забувайся, — між іншим нагадала Діана.
— Пробач, — винувато опустив очі хлопець. — Думаєш, шансів немає? — якось боляче глянув у її кавові очі.
Розумів, що виглядає жалюгідно, але мірятися силою зі старшим чоловіком, та ще й у ресторані, йому не дозволяло виховання.
— Впевнена, — примружила очі Діана.
— А він усе життя так контролюватиме тебе? — не витримав Максим.
— Не виключено, — з такою радістю відповіла дівчина, що Кудрявцеву на мить здалося, ніби вона насолоджується ситуацією.
— Я готовий ризикнути, — майже пошепки запропонував. — Що скажеш?
— Думаю — не варто, — заперечливо похитала головою. — Його дівчина пішла. Настрій і так зіпсований. Краще давай зустрінемося іншим разом.
— Хочеш, щоб я пішов? — з таким жалем глянув на Діану, що їй аж шкода його стало.
— Послухай… — ніжно торкнулася його руки. — Інколи терпіння визначає майбутнє, — мудро відповіла.
Максим сумно кивнув на знак згоди й легенько потис Діанину руку.
— Чек, будь ласка, — звернувся до офіціанта.
Тимур, примруживши очі, попивав легке шампанське й напружено спостерігав за дочкою. Досвідчений в амурних справах, він не втручався, лише гострим зосередженим поглядом тримав Максима на прицілі. Поведінка хлопця йому подобалася. Галантний, ввічливий, в міру напористий, готовий стати на захист його дочки навіть якщо сили нерівні.
— Пробач, татусю, за зіпсований вечір, — підійшла ззаду й обняла Тимура за шию Діана, коли Максим пішов.
— І давно ви разом? — не зважаючи на її слова, запитав Батурін.
— Ми не разом, — легко усміхнулася, даючи зрозуміти, що не образилася. — Максим працює юристом в інституції з прав людини. Я там, як знаєш, проходжу юридичну практику. Він уже кілька місяців носить мені квіти й непомітно кладе на стіл. Нарешті наважився запросити на вечерю. От що з цього вийшло…
— Він тобі подобається? — вже спокійніше поцікавився.
— Не знаю, — мрійливо задумалась. — Можливо…
— Мамі відомо? — беручись нарешті за їжу, що вже майже охолола на столі, не переставав розпитувати Тимур.
— Ми не обговорювали… — зніяковіла Діана. — Сам знаєш, як вона панікує в таких ситуаціях. Відразу вхопиться за телефон, почне дзвонити тобі, щоб розібратися, хто, що…