Казки народів світу
- Автор: Сидоренко Ирина
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- ISBN: 5-301-00620-7 (укр.)
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Казки народів світу». Краткое содержание книги:
Сборник включает избранные сказки народов мира. Большинство из них выходило в издательстве «Вэсэлка» в разные годы.
Редактори-упорядники Ірина Сидоренко, Володимир Романець
Передмова Ірини Сидоренко
Ягуар учився полювати аж десять днів. Упольованих звірів їв сирими — адже вогню в нього тепер уже не було.
СЕМИБАРВНИЙ КІНЬ
Кубинська народна казка
Жив собі король. Мав він дочку на порі. І задумав одружити її з таким молодцем, який зміг би на коні виїхати на балкон королівського палацу, де стоятиме принцеса.
Звелів він сповістити на всі сторони світу і в усі навколишні села, щоб з’їжджалися вершники позмагатися між собою.
В тих краях на одному убогому хуторі жив чоловік, який мав трьох синів і клаптик поля, де росла кукурудза. Але туди внадилися дикі коні. Тому синам доводилося стерегти своє поле, щоб не зостатися без урожаю.
З трьох братів найменший був найсумирніший. Старший і середульший кривдили і ображали брата, проте батько любив його найдужче з усіх.
Якось старші брати поїхали в село і привезли додому звістку про те, що король збирається одружити свою дочку з тим, хто вистрибне конем на балкон, де стоятиме принцеса.
Того вечора, коли мали змагатися вершники, наймолодший син сказав батькові:
— Тату, ви вже старенькі, тож стерегти кукурудзу я піду сам, а брати нехай подивляться на змагання вершників.
А батько відповів:
— Ти ж заснеш, а тим часом дикі коні понищать наш урожай.
— Тату, я візьму з собою пекучого перцю і, коли мені захочеться спати, натру ним очі, і сон мене не візьме.
Подався найменший син стерегти кукурудзу, а його брати поїхали в місто подивитися, хто ж здобуде руку принцеси.
Хлопець узяв з собою аркан, аби зловити якогось коня-нищителя, і став чатувати під гіллястим деревом, що стояло посеред поля. Коли почав його змагати сон, він потер пекучим перцем очі. Сльози покотилися з них горохом, але сон як рукою зняло.
На світанку прийшли дикі коні попоїсти кукурудзи. Найменший син узяв ласо й закинув його на найбільшого і найгарнішого коня. Кінь виривався, та хлопець прив’язав його до дерева і міцніше затягнув ласо.
Це був кінь сатани. Він побачив, що не вирветься, а вже розвидняється. Йому ж, коневі сатани, не можна бачити світла дня. І мовив він до хлопця:
— Відпусти мене, і я обіцяю, що більше ніколи жоден кінь не прийде ЇСТИ ТВОЮ кукурудзу.
Та хлопець його не відпускав. Тоді кінь сказав:
— Відпусти мене! Я тобі віддячу. Якщо ти вдариш тричі по стовбуру цього дерева й скажеш: «Прийди, семибарвний конику!» — я з’явлюся служити тобі, сяйливий, мов місяць, мов зірка, мов саме сонце.
Хлопець зрадів, почувши це, взяв клятву з коня сатани і відпустив його. Той умить зник.
Найменший син повернувся додому. Старші брати саме розповідали, як вершники на конях пробували вистрибнути на балкон і падали, так і не діставшись до нього. Розповідали й про те, що в місті тільки й розмов, що про ці змагання лицарів за руку принцеси. Батько спитав найменшого сина, чи він, бува, не заснув на полі.
— Ні, не заснув,— відповів хлопець.
Тоді батько пішов на поле й на власні очі переконався, що все гаразд.
Того дня найменший син задумав викликати коня сатани і виїхати з ним на балкон королівського палацу. Коли настав вечір, він сказав батькові:
— Тату, хай брати їдуть до міста дивитись, як змагаються вершники, а я піду стерегти кукурудзу.
Батько дуже любив найменшого сина й не хотів, щоб той знову не спав цілу ніч. Та хлопець таки переконав його і, коли почало сутеніти, подався в поле. Але сторожувати вже не треба було — жоден кінь не наважувався їсти кукурудзу.
Хлопець підійшов до дерева, вдарив тричі по стовбуру й сказав:
— Конику мій семибарвний, з’явись мені, ясний, мов місяць!
Ту ж мить він побачив яскравий спалах, і кінь, випромінюючи місячне світло, підбіг до нього, осяваючи навколишній ліс.
Хлопець вистрибнув на коня, і відразу його лахміття перетворилося на місяцеві шати.
Він помчав на чудовому коні до міста. Люди здалека помітили його й загукали:
— Он летить кінь, ясний, мов місяць!
Хлопець підострожив коня навпроти палацу, злетів угору і виїхав на балкон, де на троні сиділа принцеса.
Король підбіг, обійняв майбутнього зятя і сказав, що зараз гулятимуть весілля. Та хлопець мовив: