Останній пророк
- Автор: Мосендз Леонід
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Либідь
- ISBN: 978-966-06-0778-1
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Останній пророк». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Вимитих, натертих пахощами, з розчісаним волоссям відводили раби гостей знову до внутрішнього атрію. Тут у холодку миртових кущів гуртувалися коло Олександра, що сидів у кріселку на чільному місці, усі сьогоднішні гості. Серед них бачив Єгоханан не лише тих, що знав їх із викладів у Йосифовому домі, але і ще кілька незнайомих. Гамір балачок стояв над гостями, довкола обзивалася сама лише грецька мова, часом і латинська. Єгоханан уже зніяковів від самих лише цих чужих звуків, затримавшись біля входу. Але Олександер зараз же зауважив його, підвівся з кріселка і поспішив напроти:
— Вітаю тебе ще раз, Єгоханане! Радий, що бачу тебе серед нас. Чи були уважливі раби при купелі? — Він пробіг поглядом по Єгоханановій постаті, і його руки розлетілися широким розмахом до обіймів, і перше волосся м’якої юнацької бороди залоскотало Єгоханана під носом. Він обняв його за плечі й повів до свого місця. Там посадив він його поруч себе й кивнув рабові з кухлем. Той з низьким уклоном опинився перед Єгохананом:
— Вино зі студеною водою, Єгоханане, — запропонував господар, даючи рабові знак. Але Єгоханан лише крутнув головою, й Олександер почав вибачатися:
— Ах так! Вибач, але я й забув, що ти назорей. Лише води! — І поки раб наливав гостеві студеної води до важкої срібної чаші, господар кликав когось із гуртка:
— Ходи-но сюди, Архелаю! Чи не думаєш ти, що пора починати? Щоб до вечері закінчити.
Гості почали метушитися, розсаджуючись по кріселках. Раби поспішно понаповнювали кухлі, й усі нарешті розмістилися широким півколом, у середині якого спинився господар з Єгохананом і той, кого називали Архелаєм. Був це, мабуть, також один із садукейських молодиків, хоч уже старший віком, старший за тих усіх, що збиралися в Йосифа. Він запитливо подивився на Єгоханана й Олександра і сказав щось по-латині. Господар посміхнувся до Єгоханана:
— Це, Єгоханане, наш приятель Архелай, що буде провадити диспут. Про тебе він чув уже досить і все самі добрі речі й тішиться, що ти також приймаєш участь у нашому приятельському зібранні. Тож починаймо, Архелаю! — І Олександер плеснув у долоні.
Архелай кинув у бік Єгоханана порожню усмішку й почав виймати з бганок плаща свої таблички. Гості перестали розмовляти, і раби поспішилися ще раз наповнити келихи. Архелай відкашлявся:
— Отож, друзі, — почав він, оглядаючи по черзі ціле зібрання веселим поглядом, — вирішив я поділитися з вами кількома висновками з тої науки про свобідну волю, яку так захоплююче викладав нам славетний наш равві Йосиф. Хоч і не належу я вже до вибраних його учнів, як більшість тут присутніх, але колись слухав і я із захопленням його мудрі виклади. Хоч ці висновки, які я зробив собі з його викладів про свобідну волю, може декому з вас і не покажуться новими, але гадаю, що ціна їх у тім, що я зібрав їх усі в одну громаду. Коштувало це мені немало труду позбирати їх з усіх учителевих трактатів, але бажання зробити вам приємність не спинило б мене й перед більшою працею…
Він сьорбнув напою, посміхнувся до Єгоханана і щось пошептав Олександрові. Той лише заперечливо похитав головою, й Архелай знов ухопив свої таблички.
— Отож, друзі, всі наслідки, що випливають з Йосифової науки про свобідну волю, розділив я на дві частини. Перша — ті обов’язки, що їх зовнішній світ накладає на людину. Бо й зовнішній світ — це ж знов-таки ми самі, які маємо свобідну волю. Це, так би мовити, свобідна воля зовнішнього світу проти свобідної волі окремої людини. Друга частина — це права, які окрема людина від свого оточення може вимагати. У цім випадку це вже свобідна воля окремої людини проти зовнішнього світу. З першої частини випливають самі лише обов’язки, і я їх у сьогоднішньому викладі не буду торкатися. Вони лежать у тій царині нашого свобідного поступування, яке обмежується свобідною волею інших людей. Важливим для нашого розуміння свобідної волі, таким, що цілком необмежено випливає з самих понять волі й свободи, буде лише право людини на світ, який лежить у досягу її хотінь…