Останній пророк

Одного разу на такому мандруванні, коли був занурився у мирноту відпочинку, зрушив його спокій звук власного імени. З Єгохананом досить часто бувало таке, що коли він задумувався, то нараз чув за собою власне ім’я. Коли він це спочатку переживав у Геброні, то на звук власного імени завше обзивався, шукаючи того, хто його кличе. Але звичайно ніхто не обзивався вдруге. А коли він про це розказав був матері, — Елісеба спочатку уважно подивилася йому в вічі, а опісля заспокоїла:

— Якщо чутимеш такий голос ще раз — не обзивайся й не обертайся. Це демони пустині приходять он звідти, від Соляного моря, і кличуть тебе. Як-но обізвешся до них — схоплять твою душу й понесуть до пустині, а до тебе увійде демонська душа. Не оглядайся й не обзивайся, Єгоханане!

Єгохананові хотілося відповісти, що то, може, Господні, а не демонські голоси обзиваються до нього. Але материне висвітлення було таємніше й викликало більше остраху. Він часто чув ці голоси в Геброні, особливо в часи задуми, і навчився не відповідати на них: а може і справді таємний Азазель хоче зачаклувати його істоту й виманити до свого пустинного царства? Так і тепер по старій звичці Єгоханан не обізвався і не обернувся до напрямку голосу, аж він прозвучав вдруге й утретє. Тепер юнак устав і роздивився довкола: голос приходив знизу. І дійсно, долі на доріжці, якою він прийшов із міста, стояв якийсь перехожий і кивав до нього рукою. Коли побачив, що Єгоханан звернув на нього увагу, — скочив між плоти і за хвилину стояв перед юнаком. Тепер Єгоханан пізнав його, хоч і не знав його імени. Був це теж один із пророчих учнів, якого він раз у раз бачив на Йосифових храмових викладах. Значно старший від Єгоханана й тих молодиків, які перлися перед Йосифові погляди з зацікавлення або вирахування, він зі своєю густою чорною бородою робив сам враження вже готового законника. Єгоханан часто поглядав на нього з пошаною, й чомусь він здавався йому наймудрішою після Йосифа особою. І тепер від несподіванки, що побачив його тут, юнак навіть зашарівся: