Студії з української етнографії та антропології

Нарешті, поляне практикували вже в ту епоху купівлю дівчат, заховуючи шлюбні обряди, що полягали, мабуть, в тому, що жених не ходив по молоду, цебто не викрадав її силою (бо ж слово ходити завше вживалося в літописах в розумінні озброєної експедиції), але приводив її в супроводі своїх товари-шііі до своєї хати, бел сумніву, після того, як були виконані певні релігійні церемонії в хаті молодої, Другого дня, мабуть, після того, як він мав докази її невинности, молодий посилав батькам своєї дружини умовлену ціну, не маючи, мабуть, змоги з'явитися особисто з причин, шо їх пояснимо мн далі. Ми тлумачимо таким способом досить неясний вираз літопису, зважаючи на тс. що Аль-Бекрі в своїх записках гонорить про шлюбний дарунок, що його виплачує жених тестеві, а також на те, що слово віно. як це проаналізував проф. С. Соловйов, означало в ті’часи ціну молодої. Тому ми й приймаємо Іпатовськнй текст, що каже до неї (pour elle), як правильніший, порівнюючи з Лаврентовським, де мн читаємо для неї (â elle), бо цей останній текст, звичайно, треба вважати за виправлення первісного тексту, виправлення, що його зробив який-небудь переписчик пізніших часів, коли з причини зміни звичаїв втрачене було вже реальне розуміння давнього тексту. Крім того, посилати посаг молодої на другий день після шлюбу, чи то взагалі після вселення молодої в хату чоловіка,— це звичай абсолютно тепер невідомий не тільки у слав'ян, але й у якого-будь арійського народу к. Тим часом викуп (rançon), цебто плату за молоду, чи краще — за її дівоцтво (агарлик agarlyk, чи право батька у болгарів), часто дають після того, ик молодий вступить de facto в права чоловіка Як мн це зараз побачимо, пережиток цього існує ше й нині у всіх слав’янськнх народів у більш-менш виразних формах. Другого дня після шлюбу ниснлають делегацію до матері молодої, щоб однести їй хліб та пляшку горілки (червена чн блага ракія у болгарів), прикрашені червоними стрічками та калиною, що символізує невинність молодої, матеріальні доказн теж здебільшого долучаються26.

Зрозуміла сама собою річ, що звичай купівлі дівчат з давніх-давен занехаяно de facto на Україні, але він практикується ще н досі в багатьох місцевостях Великоросії в формі так званої кладки, виплати певної суми, наперед умовленої, що її батьки жениха виплачують батькам молодої . Можливо, однак, що тут маємо до діла ще з нпливом угро-фінських племен, які домішались до слав'янського елементу великоруського народу,