Вулиця Червоних Троянд

— Ми з Єржі та мама відчули це на собі, — сказав я. — Електроліт, який нам пощастило захопити, також не мав розпізнавальних знаків.

— Важко докоряти сеніморським авіаторам. Вони виконували наказ. Добре, що для вас хоч так усе скінчилося. Могло бути гірше.

— Коли мене привезли з Хармю у Пері, зі мною розмовляв пілот, який обстріляв нашу машину. Він ледь не плакав з досади, довго вибачався, — додав я. — Згодом цей самий пілот перший помітив у джунглях димок від багаття і передав координати місця, де залишилися мама та Єржі… Що ж було далі з Ларсеном?

У Чанаді на чолі збіглися зморшки. Він потягся за сигаретою.

— В той час нічого несподіваного з ним не трапилося. Він прилетів у США, зустрівся з майором Кетлі, вручив йому чек і капсулу з бактеріями, і там же, в кафе, на місіонера одягли наручники, як на запідозреного у вбивстві індіянина. Усунули Гуго Ларсена з гри пізніше, у федеральній в’язниці штату Аляска. Вже після того, як спеціалісти розібралися з начинням капсули. Досліди показали, що «С-17» — невідома раніше білкова сполука штучного походження, генетично «запрограмована» на знищення всього живого. Нині страхітливим витвором підземних лабораторій Отто Брендорфа займається група вчених. Вони заявили, що капсулу Ларсена знешкоджено, а щоб запобігти всяким несподіванкам, проти цих бактерій виробляється надійний захист. Їх генетичний код перепрограмовано на самознищення, «С-17» гинуть у мить свого зародження.

— Капсулу знищено, і Ларсена — також… Цікава історія! — буркнув Володимир Степанович.