Olya_#1
- Автор: Худенко Володимир
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Olya_#1». Краткое содержание книги:
Гострий сюжет, яскраві постаті героїв та їхні карколомні пригоди, калейдоскопічне тло створеного автором феєричного світу — то все лише засіб, щоб замислитись над сьогоднішнім буттям.
— Нарешті я тебе покатаю!
Льотчиця ухопила Олю за лікоть.
— Капітан уже розпорядилась. Зараз лише вберемо тебе…
— Що-о?
Оля відсахнулась.
— Скафандр, — безтурботно всміхнулась Рамос і відкинула пасмо з очей. — У нас не передбачено особливих кольорів для криптографів, але я підібрала тобі льотний, як у мене!
Вона так само безтурботно стукнула себе по червонястій нагрудній пластині.
— А це обов’язково? — розгублено промимрила Оля.
— Ми летимо у ВІДКРИТИЙ КОСМОС! — здивовано і, за своєю звичкою, вкрай емоційно проторохтіла Рамос.
— Взагалі-то ми летимо на «Independence», — сердито просичала Оля. — І… Добре, чорт з тобою.
Льотчиця привела Олю в один із ангарів і просто-таки заштовхала в кабінку шафи. Тут все було не так зручно, як у Олі в каюті, — треба було стати в липкий жолоб рівно, ще й розкинувши руки, немов на хресті… До того ж — скафандр монтувався на сам лиш комбінезон.
Оля, зітхнувши, скинула мамин светр і відправила його транспортною системою до себе. Туди ж шмигнув і ланцюжок з ID-карткою. За тим Оля вивільнила ноги з тренувальних черевичків, сплела волосся в пучок і врешті ступила босоніж у «лялечку», втиснувшись усім тілом в її липкий жолоб. «Лялечка» кавкнула і, журливо простогнавши, зрослась на Олі. Зорова індикація одразу ж інтенсивно замиготіла, а прозорий логотип «Iowa. LLC» метнувся в кутик Олиного взору, аби відтепер там і лишитись…
Iowa. LLC (с)
Установка скафандра…72 %
Оператор:. ……. Sec. Lieutenant OLGARUSHDIE
Модель скафандра:. Iowa-Yamakasi N7
Комплектація:. ….. БАЗОВА
Загальне маркування:. ПІЛОТ
Оля відчула легесенький свербіж по всьому тілу, потім тепло, що немовби розповзалось від хребта навсібіч… Так і мало бути, все йшло за планом.
А індикація ж усе миготіла…
Синхронізація з системами оператора…31 %
Please Wait…
Інтеграція протоколів…
Вживляння компонентів…
Перевірка цілісності модулів…41 %
Погляд на мить розфокусувався…
ЗАКЛЮЧНЕ НАЛАШТУВАННЯ СИМБІОЗУ
Please Wait…
Тестування мережевого з’єднання…12 %
Тестування взаємодії…..69 %
Перевірка заряду батарей ….
Налаштування кінетичних бар’єрів Massive Dynamic…
Бар’єри ГОТОВІ
«Лялечка» згорнулась, обм’якла та відлипла від Олі…
ТЕСТУВАННЯ ОСНОВНИХ СИСТЕМ
…
Оля зиркнула вниз — вгледіла граві-наколінники на своїх ногах, розжарений багрянець захисних пластин, мерехтливу зовнішню мускулатуру (та іскрилась нині кораловим та пурпуровим)…
Вона зробила обережний крок уперед.
Перевірка адаптивності…
Ні, костюм таки був що треба. Незважаючи на легке запаморочення та ледь вловиме поколювання в ногах, Оля відчувала себе так, немов ніякого громіздкого бронескафандра на ній зараз не було. Більш того — елементи скафандра так тонко інтегрувались до її організму, що вона тепер одчувала мерехтливу зовнішню мускулатуру як свою, а надчутливі волокнисті сенсори вже інформували її про найлегший порух повітря, дрижання шипуватої підлоги, довколишню температуру…
ЗАКЛЮЧНА СТАДІЯ АСИМІЛЯЦІЇ
Збір додаткових даних…
Вона неуважно зиркнула на усміхнену Рамос, і під правим вухом щось ледве-ледве загуділо…
Лазерна гвинтівка Colt-112 В МЕРЕЖІ
Перевірка цілевказання…
Перед Олиним поглядом виникла прицільна марка — вона навелась просто межи очі Рамос і тут же засвітилась зеленим…
«СОЮЗНИЙ БОЄЦЬ!»
— Крутизна! — повідомила Рамос, задоволено мружачись. — Тобі личить.
І показала два великі пальці.
— Здохни в пекельних муках!.. — огризнулась на неї Оля і розвернулась назад до «лялечки».
Вона викликала голографічний екран і обдивилась себе з ніг до голови…
Ну, таке… Захисні пластини вже стрімко згасали, тьмяніли, а мускулатура іскрилась якось більш злагоджено — бірюзовим та сріблястим. Але костюм очікувано зробив Олю трошки більш кремезною, мускулистою (бррр!), складний шолом стирчав із-за потилиці дурнуватим комірцем, а чи навіть горбиком (брррррррр!), напульсник кастета неестетично обвивав правицю, а контейнерні накладки вже геть до безсоромності розширяли стегна…
БРРРРРИДОТА!!..
— Досить милуватись! — ляснула її по спині Рамос. — Ходімо, десантура вже нас зачекалася.
Вона знов ухопила Олю за лікоть і потягла через гамірні, метушливі зграйки пілотів, безцеремонно їх розштовхуючи вільною рукою…
— До речі, ти в курсі, що капітан підпорядкувала тобі головного красунчика «Руанди»? — змовницьки гомоніла вона упівголоса.
— Кого це? — поцікавилась Оля.
— Кайл Доусон! — шепнула Рамос на вушко Олі. — Лейбовскі, відвали!..
Вона грубо відштовхнула якогось хлопчака…
— Лейтенант Кайл Доусон, — поважно наголосила Рамос і знов проворно зашепотіла. — У нього у взводі одні дівки — і всі як одна в нього втріскані! Ой, а він такий симпатюля!..
Льотчиця замилувано заломила руки і тут же так виразно спопелила поглядом двох дівуль у брудних інженерних халамидах, що ті проворно забралися з дороги.
— Словом… — Мануела шпортонула Олю за руку, — я маю намір справити на нього враження. Тому — не встрявай!
Оля здвигнула плечима.
— Я заміжня.
— Твої проблеми.