Казки народів світу

Того вечора, коли мали змагатися вершники, наймолодший син сказав батькові:

— Тату, ви вже старенькі, тож стерегти кукурудзу я піду сам, а брати нехай подивляться на змагання вершників.

А батько відповів:

— Ти ж заснеш, а тим часом дикі коні понищать наш урожай.

— Тату, я візьму з собою пекучого перцю і, коли мені захочеться спати, натру ним очі, і сон мене не візьме.

Подався найменший син стерегти кукурудзу, а його брати поїхали в місто подивитися, хто ж здобуде руку принцеси.

Хлопець узяв з собою аркан, аби зловити якогось коня-нищителя, і став чатувати під гіллястим деревом, що стояло посеред поля. Коли почав його змагати сон, він потер пекучим перцем очі. Сльози покотилися з них горохом, але сон як рукою зняло.

На світанку прийшли дикі коні попоїсти кукурудзи. Найменший син узяв ласо й закинув його на найбільшого і найгарнішого коня. Кінь виривався, та хлопець прив’язав його до дерева і міцніше затягнув ласо.

Це був кінь сатани. Він побачив, що не вирветься, а вже розвидняється. Йому ж, коневі сатани, не можна бачити світла дня. І мовив він до хлопця:

— Відпусти мене, і я обіцяю, що більше ніколи жоден кінь не прийде ЇСТИ ТВОЮ кукурудзу.

Та хлопець його не відпускав. Тоді кінь сказав:

— Відпусти мене! Я тобі віддячу. Якщо ти вдариш тричі по стовбуру цього дерева й скажеш: «Прийди, семибарвний конику!» — я з’явлюся служити тобі, сяйливий, мов місяць, мов зірка, мов саме сонце.

Хлопець зрадів, почувши це, взяв клятву з коня сатани і відпустив його. Той умить зник.

Найменший син повернувся додому. Старші брати саме розповідали, як вершники на конях пробували вистрибнути на балкон і падали, так і не діставшись до нього. Розповідали й про те, що в місті тільки й розмов, що про ці змагання лицарів за руку принцеси. Батько спитав найменшого сина, чи він, бува, не заснув на полі.

— Ні, не заснув, — відповів хлопець.

Тоді батько пішов на поле й на власні очі переконався, що все гаразд.

Того дня найменший син задумав викликати коня сатани і виїхати з ним на балкон королівського палацу. Коли настав вечір, він сказав батькові:

— Тату, хай брати їдуть до міста дивитись, як змагаються вершники, а я піду стерегти кукурудзу.

Батько дуже любив найменшого сина й не хотів, щоб той знову не спав цілу ніч. Та хлопець таки переконав його і, коли почало сутеніти, подався в поле. Але сторожувати вже не треба було — жоден кінь не наважувався їсти кукурудзу.

Хлопець підійшов до дерева, вдарив тричі по стовбуру й сказав:

— Конику мій семибарвний, з’явись мені, ясний, мов місяць!

Ту ж мить він побачив яскравий спалах, і кінь, випромінюючи місячне світло, підбіг до нього, осяваючи навколишній ліс.