Казки народів світу

А бабуся:

— То й матимеш яблуко.

Зупинився дурник під палацом та й просить, щоб пустили його до короля; так і так, каже, розсмішу зачаровану дівчину. А сторожа нікого вже не пускала, бо хто приходив, то тільки ще дужче засмучував королівну, і їй ставало гірше й гірше.

Але дурник так благав, аж люди, що зібралися біля брами, почали за нього просити, поки зрештою пустили дурника до короля, а той зразу повів його до хворої дочки.

Тоді на очах у королівни хлопець перевернув кошика, і звідти випало яблуко. Воно покотилося по підлозі — і королівна засміялася й розвеселилась, бо яблуко було дуже гарненьке.

А король сказав:

— Ти одружишся з моєю дочкою. Але спершу зроби те, що я тобі загадаю. За три дні збудуй корабель, щоб і по воді плив, і по суходолу їхав.

Пішов дурник назад, плачучи. Біля гаю знов перестріла його бабуся та й питає:

— Чого плачеш, синку?

Він і розказав, що зняв чари з королівни, та король загадав збудувати за три дні корабля, щоб і по воді плив, і по суходолу їхав.

— Не побивайся, синку, — втіша його бабуся. — Принеси лишень сокиру, пилку й молотка — та й по роботі буде.

Два дні шукав дурник сокиру, пилку й молотка, а коли знайшов, то приніс бабусі. І ту ж мить постав перед ним корабель.

Сів хлопець на корабель, провів його поміж дерев через ліс і третього дня надвечір прибув до палацу.

Побачив король дурника на кораблі й насупився.

— Ти впорався з роботою, — каже. — Я віддам за тебе дочку, але спершу ще щось тобі загадаю. Три дні ти пастимеш двісті зайців. Як не долічишся хоч одного — помреш і не одружишся з моєю дочкою. Чуєш? Іди й три дні паси моїх зайців.

Знову, плачучи, приходить хлопець до гаю. А бабуся питає:

— Чого плачеш, синку?

Розказав їй, як король загадав три дні пасти двісті зайців, і коли хоч один пропаде, король скарає пастуха на горло.

— Ось на тобі свисток, — каже бабуся. — Свиснеш у нього — і всі зайці збіжаться, жоден нікуди не дінеться. Тільки стережися! Як приходитимуть до тебе купувати зайців, то ти не продавай нікому жодного.

Узяв дурник свистка в зуби й хотів був уже йти пасти зайців, та бабуся ще сказала:

— Тій, що прийде до тебе купувати, загадай поцілунок за зайця.

І подався хлопець пасти зайців. Свиснув — і всі зайці збіглися докупи, жоден нікуди не тікає.

Першою прийшла купувати зайця королівська служниця.

А дурник їй:

— Я не продаю зайців.

— Мені так потрібен заєць! Хоч одного продай! — просить служниця.

Тоді хлопець каже:

— Поцілуй мене — і я дам тобі зайця.

Поцілувала служниця дурника в чоло, і той дав їй зайця. Пішла служниця. Вже доходить до брами, коли хлопець свиснув у свисток — заєць вистрибнув у неї з рук і прибіг на поле. У палаці король її питає:

— Ти чому не принесла зайця?

— Він не хоче продавати! — відповідає служниця.

Наступного дня прийшла по зайця королівна.

Дурник і їй сказав:

— Поцілуєш мене — дам тобі зайця.