Ежені Гранде. Селяни
- Автор: де Бальзак Оноре
- Серия: Вершини світового письменства #38
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: «Дніпро»
- Переводчик: Елеонора Ржевуцька
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Ежені Гранде. Селяни». Краткое содержание книги:
— Ти скаржишся на Оббивальника, — сказав Гобертен Курткюїсові,— а тепер же щастя в твоїх руках! Як, оцей дурень дає тобі по три франки за протокол, крім штрафів! Зумій тільки домовитися з приятелями, і ти наготуєш, йому цих протоколів, скільки схочеш! Хоч цілі сотні! З тисячею франків ти зможеш купити Башльрі в Рігу, стати хазяїном, працювати на себе, в себе, або краще примушувати працювати інших, а самому відпочивати. Тільки слухай добре! Влаштовуйся так, щоб переслідувати лише самих голих, як той палець. Хто не обріс шерстю, того не обстрижеш. Бери, що пропонує тобі Оббивальник, і не заважай йому збирати збитки, якщо він їх любить. У кожного свій смак. Схотів же дядько Маріот рахувати збитки, а не бариші, незважаючи на всі мої застереження.
Курткюїс, сповнений захоплення перед Гобертеном, вирушив додому, згоряючи від бажання якнайшвидше стати власником і буржуа, як інші.
Повернувшись до себе, генерал де-Монкорне розповів Сібіле про свою експедицію.
— Ви, пане граф, зробили цілком правильно, — сказав управитель, потираючи руки, — але не треба зупинятися на півдорозі. Польового сторожа, який допускає спустошення наших луків та полів, слід би звільнити. Ви, пане граф, легко могли б дістати призначення на посаду мера тутешньої громади і взяти замість Водуайє якогось колишнього солдата, що не побоявся б виконувати накази. Великий землевласник повинен бути мером своєї округи. Бачите, скільки утруднень у нас з теперішнім мером!
Мер бланжійської громади, колишній бенедиктинець, на ім'я Рігу, одружився у першому році Республіки із служницею колишнього бланжійського кюре. Незважаючи на огиду, яку мав збуджувати в префектурі жонатий чернець, його а 1815 року держали на посаді мера, бо він єдиний у Бланжі був здатний посідати цей пост. Але коли в 1817 році єпископ призначив абата Бросета священиком у бланжійську парафію, яка двадцять п'ять років лишалася без духовного керівника, природно, спалахнула жорстока боротьба між віровідступником і молодим служителем церкви, з характером якого ми вже ознайомилися.
Війна, яка розпочалася відтоді між мерією і будинком священика, принесла популярність меру, якого до того часу зневажали. Рігу, якого ненавиділи селяни за лихварські вчинки, раптом став представляти їх політичні та економічні інтереси, яким нібито загрожувала Реставрація, а особливо духовенство.
Потріпавшись у «Кав'ярні миру» і в руках усіх чиновників, «Констітюсіонель» — головний орган ліберальної партії, потрапляв на сьомий день до Рігу, бо в передплаті на ім'я власника кав'ярні дядька Сокара брало участь двадцять чоловік. Рігу переправляв газету мельникові Ланглюме, який віддавав її уже в вигляді дрантя усім, хто вмів читати. Отже, передові статті та антирелігійні вигадки паризького ліберального листка визначали громадську думку егської долини. Ось чому Рігу, подібно, до вельмишановного абата Грегуара[82], став героєм. Для нього, як і для деяких паризьких банкірів, політика пурпурною мантією захисника народних інтересів прикривала його ганебні хижацькі операції.
У даний час, подібно до великого оратора Франца Келлера, ченця-розстригу вважали захисником народних прав, хоч кілька років тому він не пішов би полями з настанням темряви, побоюючись потрапити в якусь засідку, де настала б його нагла смерть. Переслідувати людину за її політичні переконання — означає не тільки звеличити її, а й обілити її минуле. Щодо цього, ліберальна партія була великим чудотворцем. Її згубний орган, що мудро зрозумів усю вигоду бути таким же вульгарним, таким же наклепницьким, таким же легковірним, таким же по-дурному віроломним, як і всі людські збіговиська, що складають народну масу, може, завдав такої ж шкоди приватним інтересам, як і церкві.
Рігу сподівався зустріти в опальному бонапартистському генералі, у сині народу, вихованому Революцією, ворога Бурбонів та попів; але генерал в інтересах своїх таємних честолюбних задумів зумів у свої перші приїзди в Еги ухилитися від візиту подружжя Рігу. Коли ви побачите ближче жахливу особу Рігу, цієї рисі Егської долини, ви зрозумієте розміри другої капітальної помилки, до якої привели генерала його аристократичні ідеї, і яку графиня ще поглибила своєю зухвалістю, що знайде своє місце в історії Рігу.
82
Абат Грегуар (1750–1831) — французький священик, член Конвенту, голосував за страту короля. За Реставрації — кандидат ліберальної опозиції до палати депутатів (1819).