Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
Хто вбивав мешканців Завадки Мороховської — не таємниця. У цій страшній акції брав участь 2-й батальйон 34-го полку Народного Війська Польського. Полком командував підполковник Станіслав Плуто. Прізвища поручника, який командував загоном, що вбивав, не знаю, але, напевно, його неважко встановити.
Ця друга, найтрагічніша, акція 2-го батальйону тривала від 8 години до 8.30, найстаршим з убитих мешканців був 70-річний Андрій Максим. Його спалено живцем. Наймолодшою була шестимісячна Кася Іздебська. Їй перерізали горло. Тим разом військо вбило також солдатів, які поверталися додому з Червоної Армії. Це були: Іван Білас — 35 років, Іван Нечистий — 41 рік, Михайло і Петро Іздебські — 22 і 28 років. Ці люди визволяли від гітлерівців, між іншим, і Польщу. Повертались додому, щоб загинути в мирний час.
Мешканці навколишніх сіл розповідали, що військо, яке поверталося з Завадки, мало такий вигляд, ніби йшло з бойні. Солдати закривавлені, кров на обличчях і руках. Свідки цих убивств ще живуть. Чи вбивць знайде справедлива кара?
25 січня 1946 року 2-й батальйон (цього дня ним командував капітан Кзира) 34-го полку Війська Польського (командир підполковник Станіслав Плуто) о 8 годині ранку зайняв українське село Завадку Мороховську. Акція тривала півгодини. Список жертв (неповний) наводимо за виданням: Аннали Світової Федерації Лемків. — № 2 — Каміллус (США), 1975. — С. 168–172. [Перелік подано по родинах].
Білас Катерина (приблизно 60 років), Білас Пелагія (приблизно 50 років), Білас Ева (36 років), Білас Теодор (65 років), Білас Іван (46 років), Білас Марія (36 років), Білас Софія (7 років), Білас Катерина, Бончак Осип, Бончак Марія (дружина), Бончак Катерина (дочка), Бончак Дмитро (50 років), Бончак Іван (брат), Циганик Василь, Циганик Катерина (мати), Циганик Іван, Добрянський Микола, Дудинчак Анастасія (40 років), Дудинчак Осип (40 років), Гриньо Іван, Іздебська Ева, Іздебська Катерина (6 місяців), Іздебський Михайло, Іздебський Петро (брат), Іздебський Нестор, Клемчик Анна, Клемчик Дмитро, Козлик Катерина, Козлик Анна, Козлик Ева, Кирилейза Марія (41 рік, народилась у США), Кирилейза Анна (дочка, 16 років), Кирилейза Катерина (дочка, 15 років), Кирилейза Катерина, Кирилейза Ярослав (син), Кирилейза Петро (брат), Максим Андрій (70 років), Максим Марія (дружина), Максим Анастасія (невістка), Максим Степан (10 років), Максим Катерина (4 роки), Максим Анна (1 рік), Нечиста Анна, Нечиста Катерина (дочка 20 років), Нечистий Михайло (поранений), Нечиста Катерина (дружина), Нечиста Софія (дочка, 8 років), Нечиста Марія (дочка, 6 років), Нечистий Тарас (3 роки), Нечиста Магдалина (17 років), Нечистий Андрій, Нечистий Іван, Томаш Катерина, Томаш Марія (дочка), Томаш Анна (дочка), Томаш Степан (син), Жертви Війська Польського від акції 28 березня 1946 року:
Білас Іван (36 років), Білас Теодор (40 років), Добрянський Василь (35 років), Кирилейза Дмитро (48 років), Клемчик Михайло (28 років), Козлик Степан (18 років), Маслюх Іван (46 років), Маслюх Микола (26 років), Маслюх Теодор (26 років), Нечистий Михайло (38 років), Шуркало Яким (40 років).
Жертви Війська Польського від акції 13 квітня 1946 року:
Бончик Володимир (18 років), Добрянський Володимир (15 років), Добрянський Іван (22 роки), Кирилейза Іван (42 роки), Маслюх Орест (27 років), Нечистий Сянько (3 роки).
Стефан Мігус. Запис злочинів //Нагие Слово. — 1990. — 15квітня (№ 15).
САНОЦЬКЕ У СІЧНІ 1946
Інформаційний звіт референтки пропаганди підрайону Санок
УПА за січень 1946 р.
Січень я провела в околицях Санока. Вже у попередньому місяці почалась акція виселення у селах навколо Санока. Методи виселення були такі, як завжди. Оголошувалось виселення того чи іншого села, на другий або третій день приїжджало військо, викидало людей з хат, лякало, било і грабувало, особливо тих, хто упирався і не хотів їхати. Військо перебувало у селі лише протягом дня, на ніч від'їжджало до міста. Люди не чинили великого опору. При перших ударах вони ламались і їхали. Але були випадки пасивного опору — втечі. Селяни втікали до інших сіл або відразу після повідомлення про виселення, або по дорозі на станцію.
Села Домбровка Руська, Великі Стружі, Малі Стружі, Заблотці виїхали повністю (може, залишились окремі особи або кілька родин), не вчинивши жодного опору. Дехто хотів відкупитись від переселення, зібрали: Домбровка Руська — 70 тисяч злотих, Заблотці — приблизно 17 тисяч. Але їм наказали записатись, запевняючи, що виїдуть весною, а наступного дня прийшло військо, повикидало людей з хат і почало вивозити на станцію.