Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Рис. 91. Сокира з кременю (Ломачинці).

Рис. 92. Сокира та кинджали з міді (1, 2 — Усатове, 3 — Червонохутірський могильник).

Полгарська культура, хронологічно співпадаючи з трипільською, територіально з нею не межувала. Однак, незважаючи на це, населення обох культур вступало в контакти починаючи з другої половини IV тис. до н. е., свідченням чого є знахідки кераміки, характерної для тисаполгарської і бодрогкерестурської груп пам’яток на трипільських поселеннях Буго-Дніпровського межиріччя середнього етапу, таких як Красноставка, Шкарівка, Веселий Кут[166]. Продовжувалися контакти і на пізньому етапі, про що свідчать знахідки імпортної тисаполгарської кераміки на пізньотрипільських поселеннях Молдови Бринзени III та Костешти IV[167]. Про характер цих зв’язків сказати щось важко, але О. В. Цвек вважає, що деякі представники населення Карпатського басейну проникали далеко на схід з метою обміну мідних виробів. З цими проникненнями вона пов’язує і знахідки обсидіану на поселеннях Буго-Дніпровського межиріччя.

Рис. 93. Глиняне прясло (Райки).

Рис. 94. Посуд лендельської культури (1, 3 — Зимно, 2 — Баїв).

Пам’ятки полгарської культури відомі за поселеннями та грунтовими могильниками. Поселення розташовувалися по берегах річок, потоків, боліт у пониззі та на південних схилах передгір’їв Карпат. Вони невеликі за розмірами, забудовувалися наземними та заглибленими житлами. Перші — прямокутні у плані або трапецієподібні, стовпової конструкції площею 8—10 х 5—6 м. Стіни зроблено з лози і обмащено глиною. Всередині розміщувались вогнищеві та пічні ями. Заглиблені житла являли собою напівземлянки з глинобитними печами. Найчисленнішу групу знахідок складає кераміка — столова та кухонна. Виготовлялася вона іноді з глини без помітних домішок, але найчастіше — з домішкою вапняку, шамоту і невеликої кількості піску. Поверхня столового посуду добре вигладжувалася і нерідко вкривалася ангобом. Частина посудин раннього періоду розписувалася до випалу темнокоричневою або чорною фарбою геометричним орнаментом по всій поверхні, орнаментувалися врізними лініями у вигляді стрічок. Інколи врізні лінії заповнювалися білою пастою. Кухонний посуд представлений в основному горщиками, а столовий — мисками, чашами, горщиками, кубками. Крім розпису та врізних ліній в орнаментації часто застосовувалися бородавчасті або видовжені наліпи і валики розчленовані насічками. На середньому етапі застосовувалися білий і жовтий розпис в чистому вигляді або у сполученні з врізним орнаментом і різними наліпами. На пізньому — розпис практично зовсім зникає. Тисаполгарська кераміка часто прикрашається наліпами у вигляді зміїної або пташиної голівки, конічними або плоскими у сполученні з вдавлинами трубчастою кісточкою. Різні наліпи, великі валики характерні і для лажнянських пам’яток. Глиняні вироби полгарської культури представлені ложками, пряслицями, грузилами, схематичними жіночими фігурками. Серед знарядь праці переважають шліфовані сокири, тесла, долота. Є вироби з кременя та обсидіану — ножовидні пластини, скребла, вістря, проколки, свердла, мідні сокири та долота, а також прикраси із міді та золота.

Рис. 95. Посуд полгарської культури (1, 3 — Дрисине, ур. Мала Гора, 2 — Дідове, ур. Хомполок, 4 — Великі Лази).

Могильники розташовуються звичайно поблизу поселень. Для середнього періоду характерний обряд скорчених на боці трупопокладень[168]. На пізньому етапі поряд із скорченими трупопокладеннями іноді трапляються трупоспалення. Поховання супроводжує інвентар у вигляді посуду, знарядь праці із каменя і міді, прикраси із міді та золота.