Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Наукова думка
- ISBN: 966000103
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, антропологів, усіх, хто цікавиться історією нашої землі.
Населення, що представляло культуру лійчастого посуду, розповсюджувалося на теренах Західної України смугою від Західної Волині до Верхнього Подністров’я, займало західну половину території, де мешкало населення лендельської культури і безпосередньо межувало з населенням трипільської культури другої половини пізнього етапу. Саме з його приходом у Верхнє Подністров’я можна пов’язати відхід звідти трипільського населення (тут є пам’ятки першої половини й пізнього етапу, але відсутні найпізніші). Про контакти цих двох груп населення можуть свідчити знахідки трипільського посуду в Зимно, а також на багатьох інших поселеннях культури лійчастого посуду на Західному Бузі та Волині (Малі Грибовичі, Лежниця, Літовеж та ін.) і в Грудеку Надбужному у Польщі. Крім того, на поселенні Тадані виявлено близько десятка уламків трипільських жіночих статуеток. На поселеннях пізнього етапу трипільської культури (Хорів, Листвин, Костянець та ін.) знайдено кераміку культури лійчастого посуду. М. А. Пелещишин вважає, що ці контакти мали за мету обмін сировиною, виробами, і технічними досягненнями.
Подальша доля населення, що представляло культуру лійчастого посуду на теренах України, так як і трипільського на більшій частині ареалу його розповсюдження, на думку багатьох дослідників, пов’язана з появою носіїв культури кулястих амфор, що призвело до зникнення культури лійчастого посуду.
Населення культури кулястих амфор. Жило на величезних просторах від Ельби до Середнього Подніпров’я, охоплюючи терени сучасних Німеччини, Польщі, Чехії, Словаччини, Правобережної Лісостепової України, північ Республіки Молдова та Румунську Молдову. В розвитку його виділяються три хронологічні періоди, але на теренах України, Молдови та Румунії відомі лише два останні. Походження цієї культури поки що остаточно не вирішене, але існує думка, що виникла вона на теренах Німеччини на початку III тис. до н. е. як результат тривалого впливу культури лійчастого посуду на місцеве неолітичне населення при одночасовому впливові носіїв культури гребінчасто-накольчастої та пізньострічкової кераміки[169]. Отже, склавшись на Заході, племена-носії культури кулястих амфор на другому етапі розвитку розповсюдилися на теренах України.
Дослідження пам’яток культури кулястих амфор в Україні пов’язане з іменами Л. Козловського, Є. Сецинського, В. Антоневича, І. Ф. Левицького, І. К. Свєшнікова, М. А. Пелещишина, В. М. Коноплі, С. С. Березанської, В. К. Пясецького та інших.
На теренах України пам’ятки представлено переважно похованнями, але останнім часом виявлено і поселення, забудовані невеликими (до 2,4 х 4,7 м) овальними напівземлянками з підковоподібними печами на відміну від західних регіонів, де досліджено великі наземні або дещо заглиблені будинки стовпової конструкції.
За специфікою пам’яток І. К. Свєшніков розділяє їх на два локальні варіанти: волинський та подільський. Поселення відомі лише у волинському варіанті і тільки тут, поряд з обрядом трупопокладення, існує обряд трупоспалення. Розрізняються варіанти й за конструкцією поховальних споруд[170].
Переважну більшість поховань здійснено у кам’яних скринях, хоча є й грунтові поховання без застосування каменю, а також підкурганні. Поховання поодинокі та групові (до 10 осіб). Переважає скорчене на боці положення похованих, але є й скорчені на спині, випростані та сидячі. Часто скелети посипають вохрою. Кам’яні гробниці мали здебільшого прямокутну форму і складалися з поставлених на ребро кам’яних брил, перекритих зверху однією чи кількома плитами. Найскладнішу гробницю було виявлено І. Ф. Левицьким біля с. Колодяжина на Житомирщині. Крім основної поховальної камери вона мала ще “сіни”, відгороджені кам’яною плитою. Поховальний інвентар у могилах включав посуд, знаряддя праці з кременю (шліфовані сокири-тесла, долота, ножі, скребки, різці, вістря до стріл,) та інших порід каменю (проушні сокири, молотки), з кістки та рогу (пряжки, вістря). Окрему групу складають прикраси: підвіски з ікол кабана та зубів ведмедя, бурштинові намистини та великі диски з отвором у центрі. В багатьох похованнях^ знайдено кістки тварин (бик, свиня, вівця-коза, кінь) від жертовної їжі.
Кераміка виготовлена з глини, до якої домішувалися пісок, товчені мушлі, зрідка шамот або товчений перепалений кремінь. Поверхня посудин добре вигладжена. За формою — це кулясті амфори різних розмірів з двома — чотирма ручками на плічках, посудини з яйцеподібним тулубом, кратероподібні та лійчасті миски, покришки, яйцеподібні амфори. Орнаментувалися посудини у верхній частині відбитками прямокутного штампу, перевитого шнура, нігтьових вдавлин, що утворювали ряди, зигзаг, ялинку, фестони, трикутники, ромби. Характерними для подільського варіанту є звисаючі трикутники, декоровані візерунком на кшталт “риб’ячої луски”.
169
Wislanski Т. Kultura amfor kulistych w Polsce pdlnoczno-zachodniej. — Wroclaw, 1966.
170
Свешников И. К. Культура шаровидних амфор // Свод археологических источников. — М., 1983. — Вып. В1—27.