Твори в п'яти томах. Том V
- Автор: Владко Володимир Миколайович
- Серия: Володимир Владко. Твори в п'яти томах #5
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Твори в п'яти томах. Том V». Краткое содержание книги:
В цьому томі подано тільки вибрані оповідання. Всі вони друкуються з деякими змінами та виправленнями.
Рукописи — до цієї огидної важкої споруди?.. Улюбленого бульдога Джіма — в цю незграбну річ?.. Ні, Дік, хоч він і племінник професора Екслера, надто багато бере на себе. Що за нахабство, що за розбещеність!
Знов майнула блискавка, знов прогуркотів і розсипався на важкі уламки грім. Гроза лютувала. До кімнати постукали.
— Заходьте!
На порозі стояла худорлява жіноча постать. Економка професора місіс Пунд несміливо промовила:
— Пане професор, — у вас знову незачинене вікно. Боронь боже блискавка вдарить…
— Ідіть геть! Ну? — гримнув професор грізніше від грому.
— Мене вже немає… немає!
Двері знову зачинилися. Професор, засунувши руки в кишені, люто дивився на ручку дверей, що ще кілька секунд ледве помітно рухалася: місіс Пунд не здавала позицій одразу. Професор тупнув ногою:
— Ну?
Ручка завмерла. І тієї ж хвилини професор Екслер почув позад себе якесь дивне шипіння, навіть легкий присвист, наче з крана виходив газ. Професор швидко повернувся на закаблуках — і вражений застиг.
На підвіконні сяяла дивна голуба вогняна куля. Вона помітно вібрувала і здригалася. Куля скидалася на їжака, тільки замість голок в усі боки від неї стирчало щось подібне до моху… Ні, не стирчало, а мінилося голубим сяйвом, пухнастим і химерним. Куля коливалася на вікні, ніби збиралася стрибнути в кімнату. Від неї йшло це дивне шипіння: то горіла фарба на вікні.
Професор не встиг навіть витягти руки з кишень, а блакитне чудо вже м’яко гойднулося, відірвалося од підвіконня й повільно попливло, немов іграшкова повітряна кулька, вздовж кімнати. Воно коливалося, воно плавко оминало речі, ніби навмисне обходячи їх.
Ні, професор Екслер не злякався. Щоправда, очі його майже вилізли на лоб і волосся заворушилося на голові. Але не з переляку. Тремтячими губами він прошепотів:
— Куляста блискавка! Виняток із мільярдів звичайних блискавок! Зберегти… сховати… вона ж розірветься!
Вогняна куля пливла круг кімнати, підхоплена повітряною течією. Вона поминула вже одну стіну, другу… і повільно наближалася до мармурової скрині.
— Еврика! Ось воно! Скриня — схованка для блискавки. Мармурова скриня — в ній блискавка буде ізольована від усього. Але… але як же її всадити туди?
Куля пливла просто до скрині. Професор Екслер забув про все. Він прожогом кинувся до скрині і натужливо відкрив її важке віко.
— Іди… іди сюди, любонько, — бурмотів він, — чудова блискавонько, іди сюди!
Він благав, він приємно усміхався, улесливо примружував очі, зазиваючи голубу кулю, мов живу істоту. Вогняна куля, немов погоджуючись, підпливла ще ближче — і спинилася над самою скринею, вібруючи й коливаючись у повітрі.
— Ну, мила, ну, дорогенька моя… лізь у скриню… благаю тебе!
Куля завмерла, але й не виявляла бажання спускатися в скриню.
І раптом відчинилися двері до кімнати. Подув вітру гойднув блискучу кулю, вона легко торкнулася піднятого віка і від нього відхитнулася вниз. Цього було досить. Професор Екслер хутко притиснув віко: голуба куля сховалася в скрині.
В кімнаті пролунав дзвінкий сміх:
— Дядечку, це ви так ховаєте Джіма? Але чому ж він не гавкає? А втім, я ніколи не думав, що ви так швидко виконаєте мою пораду і сховаєте цього мерзенного собаку.
Так, це був Дік, племінник професора. Він засміявся, і на його засмаглому обличчі блиснули білі зуби.
— Іди допоможи мені, — з напругою вимовив професор, з усієї сили натискуючи на віко скрині.
— Охоче, дядечку, але йому там нічим буде дихати… — І Дік хотів відхилити віко.
— Не чіпай! — вигукнув професор.
— Але…
— Ніяких “але”. Натискай!
— Та я ж натискую!
Поклади на скриню кілька томів енциклопедії!
— Ну ось, поклав, але…
— Не розмовляй! Зверху постав оцю важку лампу.
— Але… Ні, ні, я мовчу. Давайте поставлю!
Професор, полегшено зітхнувши, сів у крісло. Племінник стояв перед дядечком і незбагненно поглядав на нього.
— Він сказився? — нарешті несміливо запитав Дік.
— Хто?
— Джім… ваш бульдог?
— Ніякого бульдога. Джім спить. У твоїй скрині — блискавка!
Дік широко відкрив очі, але відразу засміявся.
— Дядечку, не жартуйте… — почав він.
Та професор Екслер владним помахом руки спинив його:
— Ніяких жартів. У твоїй скрині — блискавка. Найрідкісніша куляста блискавка. Я спіймав її, коли вона залетіла до кімнати через відчинене вікно.
Дік безпорадно поглянув на скриню.
— Так, блискавка там, — сказав професор переможним голосом. — Ця велетенська сила — в скрині. Нечуваний факт! Історія, щоправда, знає кілька випадків, коли кулясті блискавки залітали до приміщень. Але вони звичайно, торкаючись чогось металевого, вибухали, як бомби, руйнуючи все навколо. Це ж конденсована електрика! І ось вона тут, у скрині. Отак. Чого ж ти відступив?