Чвара королів
- Автор: Мартин Джордж Рэймонд Ричард
- Серия: A Song of Ice and Fire #2
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Переводчик: Вячеслав Леонідович Бродовий
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Чвара королів». Краткое содержание книги:
Особистий, незалежний, експериментальний перекладацький проект з елементами літературної адаптації. При передачі ряду імен, назв, термінів державності та побуту застосовуються українські та східноєвропейські старожитності з метою творчо відтворити живу авторську атмосферу вигаданого середньовічного світу.
До паперових книжкових видань цей переклад жодного стосунку не має, створений задля власної втіхи.
Переклад-адаптація В.Бродового: жовтень 2012—серпень 2013 рр.
Перша редакція: 3 вересня 2013 р.
— Пане Правице, прибув ваш родич Клеос Фрей, від самого Водоплину, під прапором миру, з листом від Робба Старка.
— З умовами миру, треба гадати?
— Каже, що так.
— Любий мій родич! Ану ж проведіть мене до нього.
Золотокирейники посадовили пана Клеоса до вартової келії у брамній башті, де не було навіть вікна. Той підвівся, побачивши родича.
— Ой, Тиріоне, який же я радий вас бачити!
— Я таке від людей чую нечасто, любий брате.
— А чи Серсея теж з вами?
— Сестричка має якісь інші справи. То оце лист від Старка? — Він схопив сувій зі столу. — Пане Джаселине, залиште нас, якщо ваша ласка.
Бережняк вклонився і пішов геть.
— Мені наказано доправити послання до королеви-намісниці, — мовив пан Клеос, коли двері зачинилися.
— Я так і вчиню. — Тиріон побіжно роздивився мапу, що її Робб Старк приклав до листа. — Все свого часу, родичу. Сідайте, відпочиньте. Ви якийсь схудлий та змарнілий.
«Радше сказати, живий мрець».
— Еге ж. — Пан Клеос опустився на лаву. — В річковому краю дуже погано, Тиріоне. Усюди навколо Божого Ока, а надто вздовж королівського гостинця. Річкове панство палить власні лани, щоб виморити нас голодом, а хуражири вашого батька плюндрують кожне село, на яке натраплять, і нищать простий люд до ноги.
«Такий він, звичай війни. Простих ріжуть, вельможних беруть у полон на викуп. Не забути б подякувати богам, що я вродився Ланістером.»
Пан Клеос долонею поворушив своє ріденьке брунатне волосся.
— Навіть їдучи під прапором миру, ми двічі не минали нападу. То були вовки у броні, голодні до крові усякого слабшого від них. Самі боги відають, за кого вони стояли на початку цієї війни, але тепер б’ються лише за себе. Трьох людей в нас убито, вдвічі більше поранено.
— Що нового про нашого ворога? — Тиріон повернувся до Старкових умов миру. «А малий не занадто багато хоче — лишень пів-царства, відпущення полонених, надання заручників, батьківського меча… ага, ще й своїх сестер.»
— Хлопець сидить собі без діла у Водоплині, — розказав пан Клеос. — Гадаю, він лякається вийти у поле проти вашого батька. Сила його тане з кожним днем. Річкові пани розбрілися на захист власних земель.
«Чи не цього й прагнув пан батько?» Тиріон згорнув Старкову мапу.
— Геть негодящі в нього умови.
— Ну хоч Тіона та Вілема ви виручите за старківських дівчат? — запобігливо заблагав пан Клеос.
«Тіон Фрей — це ж його молодший брат», згадав Тиріон.
— Ні, — відповів він м’яко, — та ми запропонуємо власні умови обміну бранців. Спершу я побалакаю з Серсеєю та радою, а тоді ви знову поїдете до Водоплину з нашими умовами.
Така обіцянка пана Клеоса, вочевидь, не потішила.
— Але ж, пане брате, на мою думку, Робб Старк так легко не здасться. Цього миру хоче пані Кетлін, а зовсім не сам хлопець.
— Пані Кетлін хоче своїх доньок. — Тиріон зліз на підлогу з лави, тримаючи мапу та листа в руці. — Пан Джаселин надасть вам вогонь та вечерю. Не завадило б вам поспати, родичу, і то добряче. Я пришлю по вас, щойно матиму новини.
Тиріон знайшов пана Джаселина на мурах. Той спостерігав за навчанням кількасот новобранців у полі внизу. До Король-Берега напхалося безліч біженців; не становило жодного клопоту знайти достатньо чоловіків, які радо запишуться до міської варти за натоптане черево та солом’яник у казармі. Проте Тиріон не дурив себе ані на мить, як це репане військо битиметься, коли справа таки дійде до битви.
— Добре, що ви покликали мене, — зазначив Тиріон. — Лишаю пана Клеоса у ваших руках, і хай він має всяку належну гостинність.
— Як щодо його супроводу? — запитав тисяцький міської варти.
— Надайте їм харч та чистий одяг, надішліть маестра, щоб подбав про поранених. Але в межах міста щоб ноги їхньої не було, зрозуміло?
Недобре буде, якщо до Робба Старка у Водоплині дійдуть правдиві звістки про становище Король-Берега.
— Цілком зрозуміло, пане Правице.
— І ще одне. Скоро алхіміки надішлють до кожної міської брами великий припас глиняних горщиків. Ви маєте використати їх для навчання людей коло вогнеплюйок. Налийте горщики зеленою фарбою і муштруйте варту — хай заряджають та стріляють. Хто проллє фарбу, того женіть геть і замінюйте іншим. Як вивчаться кидати горщики з фарбою, налийте їм світильної олії — хай підпалюють і стріляють, поки горить. Щойно навчаться не обпікати самих себе, тоді, може, впораються і з шал-вогнем.
Пан Джаселин почухав щоку залізною долонею.