Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника

8 червня біля 7 годин ранку командуючому групою Сальському доставлено було відношення з 7 червня 1919 року 4.45 за підписом Дер[жавного] Інсп[ектора] Гавришка такого змісту: (…) [65] 520.

^Такого, я? — …змісту папірець одержав від Д[ержавного] Інсп[ектора] Гавришка Нач[альник] шт[абу] групи полковник Воскобойников, якому Гавр[ишко] пропонував виконувати накази Балб[ачана]. Одночасно останній Балбачан одержав від тогож Інспектора Гавришка відношення 7 червня 1919 р.

4.46 такого змісту: (…) [66] 521.

7. VI.1919 р.

До цього відношення приложена була посвідчена підписом Д[ержавного] Інспектора Гавришка копія заяви такого змісту: (…) [67] 522

Прізвища осіб склавших заяву, не зазначені, а тільки прописано: «Підписали»:

Командуючий групою Сальський не визнав за Д[ержавним] Інсп[ектором] право усунути його з посади, тим більш що в Чорному Острові находився Головний і Наказний отамани з якими був певний телеграфний зв’язок. Около 9 години ранку до штабу групи [приїхав] отаман Балбачан, а слідом за ним підійшли полк чорних запорожців і решта полків 7 дівізії. В цей самий день ішов упертий бій між Проскуровим і Богданівцями с большовиками, через що 6 і 8 дівізії були на позіції, а 7 мусила бути в Проскурові в резерві. Одночасно с прибуттям 7 дівізії до штабу Нач[альник] Шт[абу] 6 дів[ізії] Стефанів доложив Команд. Запорозької] Групи Сальському, що як тільки Балбачан вступе в командування, то 6 дівізія, а в першу чергу гайдамаки його скинуть і, як треба буде, то вступять в бій з 7 дівізією.

Явившись в помешкання штабу групи от[аман] Балбачан запропонував команд[уючому] групою Сальському здати йому командування і показав рукою на вулицю, зазначаючи, що він опирається на силу і на бажання командірів полків. Получивши відповідь від Сальського, що цей останній посади не здасть, і попередження, що вчинок Балбачана зруйнує фронт, Балбачан обьявив Сальського арештованим, але через пів години, після розмови з полковниками зауважив Сальському, що по якимсь своїм міркуванням він Сальського не арештовує, а тільки рішуче пропонує здати посаду йому Балбачану. Коли Сальський знову в цьому відмовив, то Балбачан, видімо розтірявшись став казати, що за ним стоять широкі кола громадянства, що цього вимагає користь Укр[аїни] і що він — Балбачан це робить для того, що змістити уряд і де яких вищих військових начальників. Цю розмову от[аман] Балбачан вів декілька разів, виходив з кімнати Сальського, знову повертався і обстоював свою пропозицію. В помешканні штабу групи От[аман] Балбачан заняв кімнату Держ[авного] Інсп[ектора] Гавришка, біля дверей якої, як і біля дверей кімнати Сальського на весь час, як бачив Сальський, поставлені були вартові. Нарешті Сальський запропонував поговорити по прямому дроту з Головним Отаманом і зробити так, як він накаже. Балбачан зауважив, що проти Головного Отамана він не йде, але говорити з Отаманом відмовився і просив щоб Сальський сам переговорив по цій справі. (Виконуючи це завдання Сальський докладно з’ясував Головному Отаману події в групі і звернув його увагу на можливість заколоту, якого всіма засобами треба уникнути) [68]. Головний Отаман відповів на це, що він командирував Головного Інсп[ектора] Кедровського для розв’язання справи на місці. Це вирішення Головного Отамана Сальський передав Балбачану, який сказав, що буде чекати і перебував потім в кімнаті Інсп[ектора] Гавришка, не вкасуючись в життя штабу. Чорні запорожці, що стояли перед штабом, тим часом пішла в місце свого росташування в Проскурів. Коли приїхав Гол[овний] Інсп[ектор] Кедровський, Сальський проінформував його в справі, а далі Кедровський вів переговори персонально з Балбачаном.