Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Після перемоги над скіфами Діофант знову відправився на Боспор. Результатом цього стало юридичне оформлення передачі влади Перісадом Мітридату [IOSPE, І2, 352, 32—33]. Таким чином царська династія Спартокідів, що правила на Боспорі більше трьохсот років, повністю і назавжди втратила владу.

У той час, коли Діофант займався врегулюванням боспорських справ на користь Мітридата, в Пантикапеї відбувся державний переворот під проводом Савмака [IOSPE, I2, 352][683]. Перісада було вбито, а понтійський стратег зумів утекти на кораблі, який прислали за ним херсонесити. Через якийсь час він організував військо, куди ввійшов десант з трьох херсонеських кораблів, і порівняно швидко оволодів опорними пунктами повстанців на Боспорі — Пантикапеєм і Феодосією, придушив повстання, а Савмака відправив в Понт, де його, певно, стратили.

Характер і мета цього повстання, його рушійні сили й особа Савмака не мають однозначного тлумачення[684]. Найпоширенішою є концепція, згідно з якою на Боспорі повстали скіфські раби, оскільки сам організатор походив з рабів. Вважається також, що головною рушійною силою повстання були різноманітні верстви міського й сільського населення всього Східного Криму[685].

Згідно з останньою концепцією, Діофант за короткий час воєнних дій на Боспорі покарав не всіх його учасників), а лише Савмака і близьких до нього людей, які й були тими скіфами, що згуртувалися навколо Савмака і про яких ідеться в декреті [TΏN ПЕРІ ΣAYMAKOY EKYΘAN][686].

Із змісту документа ясно, що в повстанні не брали участі інші скіфи, крім тих, які згуртувалися навколо Савмака; змова, найімовірніше, була влаштована групою скіфів на чолі з Савмаком, щоб виступити проти Діофанта і зробити державний переворот на Боспорі.

Свідчення про справжнє походження Савмака і його права на престол невідомі. Втім ніщо не заважає вбачати у його особі знатного скіфа, який, можливо, був одружений з однією із Перісадових дочок, належав, як і Сенамотіс, до роду Скілура[687].

Саме тому він зміг виступити проти Діофанта, який уособлював найбільшого ворога боспорського трону, бо шляхом дипломатичних хитрощів зумів переконати Перісада без боротьби передати владу понтійському царю.

При цьому зовсім не відомим залишається ставлення до таких вирішальних подій в історії держави громадян боспорських міст, зокрема Пантикапею і Феодосії, які, до речі, найбільше зберігали полісні традиції і для яких зовсім не байдужою була доля вітчизни. Можливо, що херсонесити, щоб не загострювати надалі відносини з боспорськими греками, в Діофантовому декреті, зміст якого, звичайно, ними стверджувався, навмисно не згадали про останніх.