Сонети. Світовий сонет
- Автор: Павлычко Дмитрий Васильевич
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Генеза
- ISBN: 966-504-388-9
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Сонети. Світовий сонет». Краткое содержание книги:
Видання сонетарію видатного українського поета складається з оригінальних та перекладних творів цього жанру. Поет розглядає свою сонетну творчість як пошуки людської істинності. Авторська частина книжки порівняно з попередніми виданнями значно розширена; перекладна — це антологія «Світовий сонет», де окремо подано повний сонетний доробок В. Шекспіра, Гвєздослава та Янки Купали і переважну більшість сонетів Ш. Бодлера. В цілому сонетарій Д. Павличка — унікальне явище української літератури, в якому в невмирущій поетичній формі постає вічність людського духу.
Перейти на страницу:
І. ПІТЬМА
В безодні незглибимої печалі,
Де тоскна Ніч, володарка німа,
Де промінця веселого нема,
Сиджу, неначе в темному підвалі,
Митець, кому глузливе божество
На пітьмі малювати повеліло;
З могильним апетитом власне тіло
Я обертаю на смачне їство.
Втім, зблискує у темностях зірниця,
І, начебто народжена в раю,
Із неї постає краси цариця;
Свою відвідувачку впізнаю:
Так, це вона! Хоч ніби чорна з'ява,
Та мерехтка, світлиста й величава.
II. АРОМАТ
Читачу мій, чи довелося вам
Захмелюватись, наче від кохання,
Від мускусу пахкого й колихання
Курінь, що ними виповнений храм?
Глибокі чари — завжди повертання
В минувшину п'янку, мов фіміам;
Цілунками коханці до нестям
Збирають з тіла квіти спогадання.
Здіймався дикий, хижий аромат
З її волосся, начебто з кадила,
Що в нім ятряться молодощі й сила;
І плаття чи муслін, а чи блават,
І її плоть благословенна й чиста —
Все пахло, наче шкіра хутряниста.
III. РАМА
Як гарна рама, що не задля моди,
А для краси чудовне полотно,
Від світу відокремлює й воно
Стає явою власної природи,
Так позолота, меблі і клейноди,
Металів цінних ніжне волокно,
Все стало, мов для ясності вікно,
Оправою для осяйної вроди.
Здавалось їй, що лагідний атлас,
Та ніжні оксамити і блавати
її кохають палко, й напоказ
Вона любила голизну давати
Під поцілунки їм і раз у раз
Являла граціозність мавпеняти!
IV. ПОРТРЕТ
Хвороба й смерть на сірі попелища
Зведуть вогонь, що радощі дає,
Із сяйва, що несли палкі очища,
Із уст, де серце втоплено моє,
З цілунків запахущих, як бальзами,
З нестями, що мов блискавка несе,
Залишиться блідими олівцями
Накреслений малюнок. От і все.
Та й він, як я, на самоті вмирає,
Бо час, немов нещадний лиходій,
Жорсткими крилами його стирає.
Життя й Мистецтва чорний кате, стій!
Не вб'єш тієї, що була зорею,
І втіхою, і славою моєю!
* * *
Я радо віддаю тобі ці вірші з тим,
Щоб, як моє ім'я в будущину незнану
Приплине, ніби лодь валами океану,
І там будитиме думок снагу й нестрим,
Щоб ти у пам'яті, непевній, наче дим,
Стомляла читачів, неначе звук тимпану,
І братнім ланцюгом, м'яким, як сон туману,
Прикутою була до цих високих рим.
Створіння прокляте, якому від безодні
Земної до небес, у промені Господні,
Крім мене одного, співмірності нема,
О ти, що топчеш нас і нам даєш отуху,
Могутній янголе, бронзовочолий духу
З камінним поглядом, о статує німа!
SEMPER EADEM
«Звідкіль іде на вас, подібна до прибою,
Ця хвиля скорбності глибока й навісна?»
Коли врожай сердець зібрали ми з тобою,
Тоді життя — це всім відома таїна,
Це простий біль, немов твоє радіння юне,
Він видимий для всіх без чарівної гри.
Тож помовчи, моя допитлива красуне,
Хоч ніжний голос твій, та все ж не говори.
Мовчи, наївна! Будь весела, як дитина:
Буває, не Життя, а Смерті павутина
Тримає міцно нас, мов кайданів сувій.
Тож дай моїй душі хмеліти від омани,
Пірнати в глиб очей твоїх, як в океани,
Дрімати в затінку твоїх великих вій!
* * *
Що цього вечора, моя душе убога,
Самотня й стомлена, що нині скажеш ти
Божественній красі, яку збагнуть незмога,
Чий зір тебе підняв і наказав цвісти?
Ми гордощі свої обернемо в похвали
І скажем: Дух її сяйнистий, мов алмаз!
Це врода Ангела, що все в ній досконале,
У світло поглядом вона вдягає нас.
Чи то на вулиці, чи в самотині, вдома,
Вона з'являється у вигляді фантома,
Як палахкий вогонь, і каже спроквола:
«Заради мене ви любіть лише Прекрасне,
Я — Ангел-захисник від ницості і зла,
Мадонна й Муза я, і сяйво непогасне!»
Перейти на страницу: