Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
5. Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону «Про угоди про розподіл продукції» «дія угоди про розподіл продукції може бути припинена достроково лише в порядку і на умовах, передбачених цим Законом та угодою про розподіл продукції». Ця спеціальна правова норма підлягає переважному застосуванню перед загальною нормою, що встановлена ч. 2 ст. 651 ЦК, відповідно до якої договір може бути достроково розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною.
Можна прогнозувати рішучі заперечення проти надання переваги при правозастосуванні спеціальним правовим нормам, які встановлені раніше прийнятими законодавчими актами і про які вище йшлося. Але ж логіка законодавства є єдиною, а порушувати її з інтуїтивних міркувань було б неправильним.
6. Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК «якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)». Але абзац перший п. 1 ст. 83 ГПК надає господарському суду повноваження при прийнятті рішення «визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству». Це право господарського суду не пов’язується із запереченням дійсності договору його стороною чи іншою заінтересованою особою. Але текстуально закріплена в абзаці першому п. 1 ст. 83 ГПК правова норма поширюється тільки на господарські суди. Відтак за критерієм сфери дії вона має визнаватись спеціальною і такою, що підлягає переважному застосуванню перед загальною нормою, що встановлена ч. 3 ст. 215 ЦК. Та обставина, що Цивільний кодекс прийнято пізніше, а сама правова норма, що встановлена абзацом першим п. 1 ст. 83 ГПК, є рудиментом соціалістичних уявлень про правове регулювання господарських і господарсько-процесуальних відносин, не може бути аргументом проти переважного застосування текстуально закріпленої в цьому законодавчому положенні спеціальної норми господарського процесуального права і логічно закріпленої тут же спеціальної норми господарського права, що виявляється при тлумаченні за допомогою висновку від наступного правового явища (процесуального повноваження суду) до попереднього матеріально-правового явища (визнання договору недійсним).
7. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» «право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) має роботодавець винахідника». Ч. 2 ст. 429 ЦК встановлює: «Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт; та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором». При вирішенні колізії між цими законодавчими положеннями слід враховувати, що визначення і службового винаходу (службової корисної моделі), і роботодавця, і службових обов’язків, і доручення роботодавця у ст. 1 названого вище Закону свідчать про те, що сфера дії ч. 1 ст. 9 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не виходить за межі ч. 2 ст. 429 ЦК. Отже, у ч. 1 ст. 9 цього Закону формулюється норма, що є спеціальною у відношенні до правової норми, що текстуально закріплена в ч. 2 ст. 429 ЦК. Відтак правова норма, що текстуально закріплюється у ч. 1 ст. 9 названого Закону, підлягає переважному застосуванню перед правовою нормою, що встановлена ч. 2 ст. 429 ЦК. Цьому не перешкоджає та обставина, що Цивільний кодекс прийнято пізніше. У такий же спосіб вирішується колізія між ч. 2 ст. 429 ЦК, з одного боку, і ч. 1 ст. 8 Закону «Про охорону прав на промислові зразки» («право на одержання патенту має роботодавець, якщо промисловий зразок створено у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти письмовий договір з автором і за його умовами видати винагороду автору відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка»), ч. 2 ст. 7 Закону «Про охорону права на топографії інтегральних мікросхем» («автор топографії ІМС, створеної у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи за спеціальним дорученням роботодавця, зобов’язаний подати роботодавцю письмове повідомлення про створену ним топографію ІМС разом з матеріалами, що відображають топографію ІМС досить ясно і повно»).