Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
2. Згідно ч. 1 ст. 91 ЦК юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду (ч. 2 ст. 91 ЦК). Встановлюється також, що певні види діяльності юридична особа може здійснювати тільки за умови одержання спеціального дозволу (ліцензії) (ч. 3 ст. 91 ЦК). Але ж загальновизнано, що набуття чинності Цивільним кодексом не вплинуло на визнання спеціальною правоздатності: 1) банків (ст. 47 Закону «Про банки і банківську діяльність»); 2) страховиків (їх цивільна правоздатність жорстко обмежується ст. 2 Закону «Про страхування»); 3) довірчих товариств (їх правоздатність жорстко обмежується ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства»); 4) торговців цінними паперами (їх цивільна правоздатність жорстко обмежується Законом «Про цінні папери та фондовий ринок»); 5) депозитаріїв, зберігачів цінних паперів та реєстраторів іменних цінних паперів (ст. 2 Закону «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»); 6) фондових бірж (ст. 24, 26 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»); 7) товарних бірж (ст. 1 Закону «Про товарну біржу»); 8) торгово-промислових палат (ст. 2 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні); 9) кредитних спілок (ст. 1 Закону «Про кредитні спілки»); 10) професійних спілок (ст. 35 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»); 11) релігійних організацій (ст. 3 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації»); 11) творчих спілок (ст. 90 Закону «Про професійних творчих працівників і творчі спілки»); 12) благодійних організацій (ст. 1 Закону «Про благодійництво та благодійні організації»); 13) організацій роботодавців (ст. 1, 5 Закону «Про організації роботодавців»); 14) об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ст. 1,4 Закону «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Цілком зрозуміло, що висновок про втрату чинності переліченими та іншими положеннями законів України, якими по суті створюється ринкова інфраструктура в країні, суперечив би принципу верховенства права (частина перша ст. 8 Конституції), а тому такий висновок був би неприйнятним. Отже, встановлення ч. 1 ст. 91 ЦК загального правила, яке не передбачає надання юридичним особам приватного права спеціальної правоздатності, не привело до втрати чинності численними положеннями актів цивільного законодавства, якими встановлюється спеціальна цивільна правоздатність окремих видів юридичних осіб. Це правило слід застосовувати і в інших випадках виявлення колізії між спеціальними правовими нормами, з одного боку, та загальними правовими нормами, встановленими пізніше прийнятими нормативно-правовими актами, — з іншого.
3. Правило про збереження чинності спеціальними правовими нормами при прийнятті нового нормативно-правового акта того ж ієрархічного рівня, що встановлює загальні правові норми, які по-іншому регулюють відповідні відносини, використовується також для вирішення наступних колізій.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК «суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі». Проте абзацом другим ч. 5 ст. 216 ЦК встановлюється, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Ця колізія вирішується на користь спеціальної правової норми, що встановлена положенням абзацу другого ч. 5 ст. 216 ЦК, хоч Цивільний кодекс прийнято раніше.
4. Відповідно до частин шостої, сьомої ст. 29 Закону «Про кооперацію», прийнятого 10 липня 2003 р., при ліквідації кооперативу «майно кооперативу, що залишилося після задоволення вимог кредиторів кооперативу, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об’єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами кооперативу у порядку, визначеному статутом», а «майно неподільного фонду не підлягає поділу між його членами і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям). При цьому у рішенні повинні бути визначені напрями використання зазначеного майна». Ці правові норми є загальними, оскільки поширюються на всі види кооперативів. Порівняно з ними правова норма, що встановлена ч. 5 ст. 165 ЦК («майно, що залишилося після ліквідації виробничого кооперативу та задоволення вимог його кредиторів, розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу»), є спеціальною, бо поширюється тільки на виробничі кооперативи. Перевага при правозастосуванні надається спеціальній правовій нормі, хоч вона і встановлена раніше прийнятим законодавчим актом.