Сірано де Бержерак

Мій пане, ці думки ретельно я простежив: Так! Я не чепурун, не хвинтик і не франт, Та чи людину ж то становить, друзі, бант? Усі ті бантики й прикраси – випадковість, – А Сірано зберіг і честь свою, і совість, І з оком світлим я на світі цім живу Одвертий, сміливий – не в сні, а наяву, І хоч ані рум’ян не маю, ні корсета, Та хто в нещирості підозрює поета? Ношу старенький бриль – та голова під ним, На зло заздросникам, горить огнем живим, І правда, що служу їй вірно до нестями, Своїми срібними вам дзвонить острогами!

Вальвер