Электронная книга - «Сірано де Бержерак». Краткое содержание книги:
Франція. 1640 рік. Чарівна Роксана просить свого кузена, блискучого поета і вправного (напевне, кращого у Франції) фехтувальника, Сірано де Бержерака, надати заступництво юному гасконцеві Крістіану. Її привернула краса молодої людини. Однак, не менше за зовнішнішність дівчина цінує у чоловіках розум. Сірано носить на своєму обличчі найжахливіший ніс Франції, тому не насмілюється зізнатися в тому, що сам безнадійно закоханий у кузену Роксану. Благородний Де Бержерак вирішує допомогти красивому, але не позначеному особливим розумом Крістіану завоювати серце Роксани.
Як! Славний наш поет! Баро! – Та що ж це, мила! -
Ах, боже! – слухати блюзнірство це несила!
Сірано
(повертаючи стілець до лож, галантно)
Шановні дами! Вам я раджу прикрашать
Життя на цій землі, бо ви ж прекрасна стать,
Сіяти зорями, серця нам веселити
І вірші навівать… та віршів не судити!
Бельроз
Та як же грошики ми вернем глядачам?
Сірано
(повертаючи стілець до сцени)
Оце – розумна річ! Звичайно, я віддам!
Не хочу зовсім я збіднити Мельпомену -
(встає і кидає на сцену гаман)
Ловітьі Це плата вам за перебиту сцену!
Зала
(в захопленні)
А! О!
Жоделе
(швидко хапає гаман і важить його на руці)
За цю ціну я можу дозвіл дать
«Клорізу» щоразу отак перебивать!
Зала
Ф’ю! Ф’ю!
Жоделе
І згоджуюсь, щоб тут отак свистали!
Бельроз
Одначе час кінчать!
Жоделе
Ану-бо всі із зали!
Починають виходити. Сірано дивиться круг себе з задоволеним виглядом. Але публіка незабаром спиняється, слухаючи наступну сцену. Жінки в ложах, що вже були повставали і наділи верхній одяг, спиняються, щоб послухати, і кінець кінцем сідають ізнову.
Ле Бре
(до Сірано)
Безумець!
Сердитий добродій
Як! На сміх підняти Монфлері!
Та ж мав руку він, мосьпане, при дворі,
А ваш хто опікун?
Сірано
Ніхто.
Сердитий добродій
Ніхто? На бога,
Ніхто?
Сірано
Ніхто!
Сердитий добродій
Ніхто? Не маючи нікого,
Ви тут насмілились…
Сірано
Я вам уже сказав!
Без покровителя доб’юся власних прав!
Нема опікуна -
(кладе руку на шпагу)
та опікунку маю -
І з нею сам себе чудово захищаю!
Сердитий добродій
Та кинути Париж ви мусите?
Чи ви не знаєте, яка то довжина
У герцогській руці?
Сірано
Не довша від моєї
Рука у герцога, як я свою цією
Продовжу штукою!
(Показує шпагу.)
Сердитий добродій
Не думаєте ж ви
Насміти…
Сірано
Думаю.
Сердитий добродій
Не шкода й голови?
Сірано
Ну, п’яти поверніть –
і марш відсіль!
Геть відсіля, кажу!
Сердитий добродій
Хотів би я, юначе…
Сірано
Геть, бо спитаю я, чому це вас мій ніс
Так зацікавив?
