Матусин оберіг
- Автор: Талан Светлана
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Клуб семейного досуга
- ISBN: 978-617-12-5862-4, 978-617-12-5861-7, 978-617-12-5863-1
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Матусин оберіг». Краткое содержание книги:
Олеся з нетерпінням чекала свого дня народження. Їй не хотілося ніяких подарунків, привітань, тортиків і повітряних кульок – лише б швидше прочитати послання від мами. Того дня вона прокинулася рано. День обіцяв бути сонячним і світлим. Ранні пташки вже співали дифірамби новонародженому дню, і крізь відчинене вікно долинало їхнє веселе різноголосся. За вікном буяв цвітом садок, розносячи навколо запахи свіжості, солодощів і самої весни. Ясно й весняно було на душі в Олесі. Дівчинка усміхнулася травневому ранку, випурхнула з-під ковдри й ключиком відімкнула дверцята тумбочки. Обережно, як найціннішу у світі річ, вона дістала мамину теку, прихопила ножиці та зручно вмостилася на ліжку.
«Ніби для маленької, – усміхнулась Олеся, поглянувши на рівну, відмічену під лінійку, пунктирну лінію відрізу. – Мені вже дев’ять років!» – подумала вона, обережно чикаючи ножицями.
«Вітаю, моє сонечко! Моя кохана, мила, люба, моя найкраща дівчинко у світі!» –
прочитала Олеся перші слова маминого листа. Як не стримувалася, але на очі навернулися сльози. Так лагідно і з любов’ю ніхто її не називає вже другий рік поспіль. Вона вже ладна була розплакатися від чулості, побачивши привітання з днем народження, але прагнула прочитати все до кінця, до останньої крапки. Щоб сльози не застилали очі, дівчинка втерла їх долонькою й читала далі. Мама писала про школу та стосунки з однолітками:
«Іноді тобі може здаватися, що і школа не така, і вчителька, і твої однокласники. Не переймайся, доню, таке трапляється. Тобі, наприклад, одна людина не подобається, а інша вважає її хорошою. Сприймай людей такими, якими вони є, але вчися відрізняти добро від зла. І головне: не накопичуй у душі образи, не засмічуй її брудом. Душа має залишатися чистою…»
Олеся замислилася. Їй одразу не все було зрозуміло і важко второпати, як зберегти чистою душу, але вона вже знала, що має час для того, аби все це збагнути і зрозуміти. Мама писала їй про стосунки з подружками:
«У тебе є добра подружка? Сподіваюсь, що так. З нею ти можеш поділитися секретом та чимось потаємним? Якщо так, то це добре. Слова “моя найкраща подруга” – не просто звуки, дівчатка твого віку вже знають і вміють цінувати дружбу. Хоча іноді буває, що улюблена подруга товаришує з іншими дівчатками, і тоді стає боляче. Не потрібно робити з цього трагедію. Нехай вона поспілкується з іншими, щоб зрозуміти, що саме ти є її вірною й найкращою подружкою. Погано, коли людина залишається зі своїми проблемами сам на сам», –
прочитала Олеся й одразу згадала Ніну. Вона дійсно часто гуляла з іншими дівчатками, але це не заважало їм спілкуватися й далі дружити. Мама радила, як будувати стосунки з однолітками і ще багато цікавого.
«Моя дівчинко, мені здається, що настав час поговорити про хлопчиків, – прочитала Олеся й зашарілася. – Хто, як не мама, повинен почати з тобою таку розмову? У твоєму віці у дівчаток з’являється зацікавленість ними. І не заперечуй! Напевно, і тобі хтось із них симпатичний?»
«Ніби про Іванка дізналася, – майнула думка в дівчинки. – Я ж нікому про це не розповідала!»
«Якщо ти намалювала сердечко, проткнуте стрілою, з іменем якогось симпатичного хлопчика, то це нормально, – прочитала Олеся, і її щоки спаленіли аж до вух. Так, вона якось намалювала таке сердечко, написала ім’я Іванка, але ж нікому не показувала! – Це означає, що ти – нормальна дівчинка, якій починають подобатися хлопчики. Про закоханість і велике кохання тут казати ще рано, напевно, це прояв твоєї симпатії. Може трапитись так, що твій об’єкт уваги не помічатиме тебе, тож будь готова до такого. А інший хлопчик, навпаки, дістає тебе придирками, смикає за коси, показує язика й навіть насміхається. Знай, доню, що хлопчаки не такі романтичні, як дівчатка, тому такою своєю поведінкою можуть показувати, що дівчинка подобається. Складно? Так, життя – складна річ, але я намагатимусь тобі допомогти розібратися…»
У кінці листа – поцілунок, відбиток мамин губ і такі слова:
«Лесечко, пам’ятай, я люблю тебе однаково: коли ти спиш чи коли в школі, коли вдома чи з друзями, люблю тебе, коли ти зразкова дівчинка з янгольським характером і коли показуєш зубки. Мене може засмучувати твоя поведінка, бо вона не завжди може відповідати моїм очікуванням, але я все одно люблю тебе безмежно! Не забувай про це і знай: я завжди поруч із тобою. До нової зустрічі, сонечко, уже за рік!»