Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Olya_#1 - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Olya_#1

Электронная книга - «Olya_#1». Краткое содержание книги:

У новому романі, першому в майбутній серії творів, автор розмірковує над багатьма проблемами, важливість і хвороботворність яких сьогодні тільки починає усвідомлювати людство: людина і корпорації-гіганти, людина і реклама, людина і віртуальна дійсність. Дія твору відбувається у віддаленому майбутньому, коли технології вже дійшли такого рівня, що енергоресурси поповнюються за рахунок віддалених зірок, планети можуть бути пристосовані до потреб землян, людина вільно обирає параметри свого тіла і навіть може стати безсмертною… Але чи всі земляни щасливі від того? Чи лише обрані? Чи вирішені в тому осяйному майбутньому проблеми нашого 21-го століття: людина і війна, людина і жадоба наживи, людина і природа? Чи позбавилась людина, вдосконалюючись, від заздрості, ревності, підступності, жорстокості? А кохання? Невже воно перетворилося на яскраве миготіння реклами? Чи може, воно, як і тисячоліття до того, рятує, надихає, ушляхетнює думки і вчинки?
Гострий сюжет, яскраві постаті героїв та їхні карколомні пригоди, калейдоскопічне тло створеного автором феєричного світу — то все лише засіб, щоб замислитись над сьогоднішнім буттям.
1 ... 125 126 127 128 129 130 131 132 133 ... 178
Перейти на страницу:

Але скільки ти не відкидай — все одно залишиться з десяток, ну хай навіть п’ять мільйонів чоловік, котрих обслуговують підлеглі Янсона. І всього з десяток випадків на отакенну ватагу!.. Янсон стовідсотково перебільшує.

Чим же пояснити рецидиви? Рецидиви можна пояснити всім чим завгодно. З тих семи чоловік, що мали повторні рецидиви, п’ятеро — «божки». А це значить що? Значить, що вони активно юзають сторонній софт — тут до ворожки не ходи. Якщо нещасний сержант-десантник на бойовому зорельоті СБ ООН примудрився створити собі проблеми вживанням сторонньої, ще й збіса сирої софтини, то вже ж скоробагатьки, що держать при собі підрозділи власних дрімерів, будуть закидатися таким добром з ранку до ночі. До чого це зазвичай призводить? Правильно — до розсинхронів. Це у кращому випадку.

Янсон би їй на це сказав, що він палив сторонній софт і нещадно вичищав від нього інтерфейси та мережу — це ж його робота. Але Янсон може говорити, що йому заманеться, — Оля добре знала, навіть із власного досвіду, що він ходив перед «божками» навшпиньки і боявся їм слово сказати. Після тої історії з Мар’ям Оля чітко собі зрозуміла, що навіть штатний криптограф Skytek зможе поставити божка на місце хіба ціною неймовірних зусиль цілої купи людей. ОДНОГО божка. А якщо ти сидиш із купкою соратників на супер-пупер галактичному лайнері в оточенні отаких божків, їхніх служб безпеки, обслуги, «фіолетових бабок» (котрі керуються такими самими божками), то… То краще стули-но пельку і сиди собі мовчки.

І Янсон сидів — Оля була у цьому впевнена. Чого ж він тепер галасує, га? Розсинхрон пояснений, рецидиви пояснені — що в нас залишається? «Гул».

«Гул» — це параметричні глюки, коти називають їх «kumar» або «pontorez», викликається чим завгодно, але в основному — поступовим перезавантаженням системи. Оля сама мільйон разів на собі відчувала цей тягучий неприємний жашок, що з часом переростав у паніку, зазвичай він був незмінним супутником котячих силових акцій на кшталт атак захищених мереж (коли доводилось перевантажувати себе саморобним софтом) і слугував своєрідним індикатором залишку твоїх обчислювальних потужностей…

Але з «хазяйськими» інтерфейсами такого не могло бути в принципі.

Гул, гул…

Оля скочила з ліжка.

Системи в нормі — що не так? Найпростіше пояснення було таким — щось жере системні ресурси. Але ресурси НА МІСЦІ! ЦНС будь-кого з цих пацієнтів могла в фоновому режимі обслуговувати весь чортів лайнер, якщо її грамотно оверклокнути… То де ж витік?

В цьому і полягало «друге дно» — в оцьому «гулі».

Оля пройшлась по каюті і розім’яла плечі…

Якщо вони просто полякалися ситуації? І сидять тепер, трусяться?.. Дурниці — інтерфейси би все відрегулювали… Та й хто полякався? Оці «боженята»? Та тю!..

Гул, гул…

Ідей не було, не приходили… Але з «гулом» треба було щось робити. Інтуїція підказувала Олі, що з «гулом» треба якнайшвидше розібратись, а інакше ситуація безконтрольно покотиться прахом. Треба виявити причину «гула», і якщо він виявиться банальним недоглядом Янсона, то можна буде переключитись на інші проблеми, а якщо ні, то треба хапатись за цей кінчик і мотати, мотати клятий клубок…

Повідомити Нур? Чим вона поможе?

Оля роздратовано розворушила зачіску, вхопила шпильку і почала без ладу пропускати її між пальців.

Гул, гул…

Вона здалась і запустила отой його галюцинаторний файл. Знала, що нічого цікавого там не знайде — «глюк» викликаний тим же, що викликало й «гул», треба було шукати причину обох явищ, а не страждати дурницями…

В принципі, зрозуміло, чому Янсона переполошила галюцинація — він не розумів, що «гул» не менш підозрілий, ніж галюцинація, а може й більш, зважаючи на те, що галюцинація була одиночна, а «гул» ВЖЕ складався просто перед їхніми носами в якусь незрозумілу систему…

1 ... 125 126 127 128 129 130 131 132 133 ... 178
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)